Віктор нервувався. Вчора лікар повідомив, що за Анатолієм Петровичем потрібно встановити цілодобовий догляд. Але питання в тому, хто буде доглядати? Для Віктора, Анатолій Петрович тесть. Вони один одного недолюблюють. Не зовсім так. З початку знайомства з батьками Віри, Віктор намагався подружитися з майбутніми родичами, допомагав їм чим міг, намагався подружитися з татом Віри.
Коли Віктор і Віра познайомилися, вони зрозуміли, що створені один для одного. Тому зустрічалися не довго. Десь через пів року, дівчина привела коханого знайомитися з батьками. До речі, Віра попередила маму, що прийдуть з Віктором. Але коли знайомилися, батьки вдавали, що вперше почули таку новину. По їхньому вигляду зрозуміло, що наречений Віри їм не сподобався. Просто вдягнений, машини немає, з розмови зрозуміли, що квартири також немає.
Анатолій Петрович сказав, що якщо хочуть одружуватися, то жити прийдеться в іншому місті. Адже в них підростає менша дочка Кіра. Тому місця у квартирі на всіх немає. Віктор і Віра на все погодилися, будуть наймати квартиру, лише щоб допомогли справити весілля. Батьки неохоче погодилися. Адже їхня дочка виходить заміж. Недобре стояти осторонь такої події. Але до весілля Анатолій Петрович декілька раз нагадав, що чоловік сам повинен оплачувати таке свято.
Віра і Віктор між собою жили добре. В них народилося двоє діток, два синочки. Коли ходили в гості до батьків Віри, там обов’язково виділяли, який зять їм дістався негарний. Мало того, що їм не допомагає, то і свою сім’ю не може забезпечити. Віктор мовчав, зціпивши зуби, Віра як могла захищала чоловіка. Намагалася переводити мову на іншу тему. Але йшли від батьків завжди з поганим настроєм. І потім довго приходили до тями.
Від таких зустрічей Віктор відмовився, чим ще більше накликав на себе невдоволення. Віра інколи провідувала батьків, але бачила що і їй не дуже раді. Тим паче, що менша Кіра вийшла заміж, і вони з чоловіком оселилися у батьків Кіри. Своїм меншим зятем Анатолій Петрович пишався і ставив у приклад Вірі. Він говорив, що дивись, якого чоловіка потрібно вибирати, а не те, що твій Віктор, ні риба ні м’ясо. Від таких слів, дівчині образливо і вона швиденько йшла додому.
Роки минали. Вже вісімнадцять років, як живуть у шлюбі Віктор і Віра. Сини підростають, допомагають їм в усьому. Слухняні, розумні, мають свою думку, з якою рахуються тато і мама. За ці роки Віктор побудував великий, просторий будинок, мають машину. Сини навчаються в ліцеї. Достаток видно кругом. В той час як Кіра з чоловіком, так і живуть у квартирі батьків. Довгий час її чоловік не працював, жили за пенсію батьків.
Наразі мами вже немає, батька розбив параліч. Якраз в цей час і телефонувала Кіра до Віри з проханням забрати батька до себе. Вона ще молода, щоб цілодобово за ним доглядати. Віктор був шокований. Живуть у квартирі батьків, а Анатолія Петровича, хочуть скинути на руки Віри? Хіба можна так поступати? Скільки років ігнорували, користувалися їхньою пенсією. А як занедужав, то намагаються спихнути на нелюбого зятя.
Віктор мав розмову з Кірою. Він говорив, звичайно за батьком потрібен догляд. Але якщо Віра доглядатиме, то Кіра з сім’єю негайно залишать квартиру, щоб вона дісталася Вірі. Так буде справедливо, продовжував чоловік. У нас два сини, коли виростуть, для одного з них буде де жити. Якщо не згодна, то доглядай сама. Кіра почала сваритися і пішла додому ні з чим. Скільки ще буде вирішуватися, з ким залишиться батько, невідомо. Але через три дні Анатолія Петровича випишуть із лікарні. Як буде, невідомо.
