Віктор нервувався. Сьогодні сказала дружина, що прийдеться її тата забрати до нас на проживання. Він після інсульту не може сам себе доглядати. А їздити до нього на другий кінець міста, то важко. Тому що потрібно завжди бути поруч. А в них вдома по сусідству живе Тетяна Іванівна. Вона погоджується заходити провідувати дідуся, коли Віктор з дружиною на роботі. Інакше Галинці потрібно буде жити поруч із татом. А вона не хоче розриватися між сім’єю і батьком.
Чоловік погодився, виділили кімнату для дідуся. Внуки радіють. Буде з ким проводити час, поки тато і мама на роботі. Сказано, зроблено. В той же день поїхали по тата дружини. Віктор переживав. Йому не приходилося часто спілкуватися з Петром Петровичем. Як вони вживуться в одній квартирі. Галинка запевняє, що тато в неї добрий. Але ж то на відстані. А коли житимуть в одній квартирі? Такі сумніви не покидали чоловіка довгий час. В його квартиру поселили квартирантів.
Спочатку дідусь не виходив зі своєї кімнати. Для нього також незвично шум, дитячі розваги. Але він знаку не подавав. Згодом, коли Петру Петровичу стало краще. Почав виходити з кімнати. Іноді вечеряв з ними. Згодом почав говорити, що йому нудно. Те що провідує сусідка, йому замало. Хочеться виходити на вулицю. Але поки Віктор і Галинка прийдуть із роботи, вже вечір. Приготувати вечерю, помити після посуд. Це все час. І водити тата Галинка не встигає.
Внуки малі, щоб на них покласти відповідальність за дідуся. Петро Петрович терпить своє заточення. Але з тим, йому стає краще. Спокійне життя, ситна їжа, все дає свої результати. Після чергового відвідування лікаря, той повідомив, що стан Петра Петровича покращився. На вулицю виходити можна, але під наглядом. Знову їх виручає Тетяна Іванівна. Вони разом виходять на вулицю, і гуляють години три. Ведуть неспішні бесіди. Адже кожен із них прожив довге життя. Розповідати є про що. Та іще, коли є уважний слухач.
Через пів року Віктор і Галина вже не мислили себе без дідуся. Внуки весь час пропадають в кімнаті Петра Петровича. Що він їм розповідає, батьки не чують. Але хлопчики стали більш слухняними. Тетяна Іванівна частий гість в їхній квартирі. Наразі вони разом із дідусем кожен день ходять на прогулянку, яка стала обов’язковою для них. На свята всі разом збираються за столом. Весело, жарти, сміх. Діти весь час крутяться біля дідуся.
Віктор задоволений. Добре, що забрали тата до себе. Скільки радості дітям і користі від спілкування з дідусем. Йому є чому навчити внуків. І вони до нього тягнуться. Галинка вся світиться, що в родині спокій. Петро Петрович більше не нагадує про свою квартиру, щоб повернутися в неї. Йому добре зі своєю донечкою і її родиною.
