Вікторія Єгорівна викладає в інституті. Викладач вона молодий. Їй всього тридцять один рік. Студенти до неї відносяться з повагою, доброзичливо. Часто задають питання, чи заміжня? Адже щодо краси, то Вікторія Єгорівна виглядає як справжня красуня. Чоловіка в неї немає, але студентам про те не обов’язково знати. Вона викладач, і особисте життя до роботи не відноситься. Тому на такі питання не відповідає.
З початку навчального періоду, коли прийшли нові студенти, в групі, де викладала Вікторія Єгорівна, помітила хлопця, який не відривав від неї погляду. Спочатку не звертала на те уваги. Але потім така увага діяла на викладача. Вона ніяковіла, коли знову ловила на собі погляди Олександра. Так, вона дізналася як його звуть. Але постійно удавала, що не помічає його уваги до неї.
Одного разу в студентів тієї групи намічалася вечірка. Староста групи запросив Вікторію Єгорівну прийти до них. Танці в самому розпалі. Олександр запрошує викладачку до танцю. Вона не відмовила. Той вечір хлопець не відходив від Вікторії. Вони разом пішли з вечірки. Дорогою Олександр розповів, що йому двадцять сім років. Навчатися пішов пізно. Тому вечорами працює, щоб утримувати себе. Плани на майбутнє в нього грандіозні, але з нею, з Вікторією.
Від тих пір вони почали таємно зустрічатися. Шалене кохання поглинуло їх обох. Через півроку Олександр запропонував Вікторії вийти за нього заміж. Дівчина погодилася. Але як бути далі? Вікторії Єгорівні довелося довести до відома керівництву інституту. Такої реакції на її повідомлення вона не чекала. Виявляється такого робити не можна. Або вона припинить відносини зі студентом, або піде з роботи без права повернутися. Що за претензії? Невже ми живемо не в сучасному світі? Адже кохання є нормою життя. Наразі приходиться обирати. Але як бути?
