Вікторія з Михайлом одружені вже п’ять років. Вони гарно живуть до тих пір, поки до них не прийде сестра Михайла, Валентина. Спочатку сидить роздивляється, що нового появилося у квартирі поки її не було. Потім запитує скільки що коштує. Ходить придивляється. До кінця вечора ходить за Михайлом. Говорить, що їй потрібно також і меблі, і одяг, і взагалі, брат повинен дати їй гроші. Вона зі своїм чоловіком стільки не заробляють, як один Михайло. Тому щоб допомагав їй.
Михайлові незручно відмовляти. Він погоджується дати деяку суму. Валентина стоїть чекає, поки брат нарахує гроші. Бере, і відразу зникає з квартири. Вікторія незадоволена. Говорить чоловіку, що спочатку потрібно вирішити з нею, чи давати його сестрі гроші, чи ні. А Михайло взагалі дружину ні в що не ставить, коли розпоряджається грошима сам. Так же до неї відносяться його родичі. Що сестра, що свекруха.
Такі розмови Михайлу набридали, але він нічого не може з собою зробити. То ж сестра просить, не хто інший. Вікторія порахувала, що за ті гроші, що віддає своїй сестрі, можна вже машину купити. П’ять років одне і те ж саме. А коли вони попросили допомоги в купівлі візочка для свого сина, то свекруха і сестра Михайла хором відповіли, що в них немає грошей.
Одного разу до Вікторії зателефонувала подруга. Від тих пір, як у них обох народилися дітки, спілкуються мало, хіба що на свята. Юля запрошувала на день народження її донечки, якій виповнилося два роки. Вікторія обіцяла, що прийдуть. Запитувала, чи не потрібна допомога. Адже святкувати буде вдома, приготуватися потрібно. Юля відповіла, що прийде сестра чоловіка допоможе. А їх запрошує святкувати.
В призначений день Вікторія з Михайлом і сином приїхали до подруги на свято. Сестра Юліного чоловіка готувала, наставляла на стіл. Встигала гуляти з племінницею. Через деякий час прийшла Юліна свекруха. Вона обняла невістку, розцілувала, вітала з днем народження донечки. Нахвалювала страви й те, яка Юля молодчина. Все в неї гарно виходить і смачно як. Юля сміялася, говорила, що то завдяки Аліні все вдалося.
Гарно посиділи, весело. Додому їхали Вікторія і Михайло в гарному настрої. Вже вдома дівчина подумала, як пощастило Юлі мати таку свекруху і її дочку. Вони всі з недоліками. Але завдяки тому, що на таке не звертають уваги, живуть дружно і весело. Чого не скажеш про їхню сім’ю. Що свекруха, що її донька, тільки й дивляться, як би потягти собі щось. А коли сідають до столу, то тільки поганять страви які готує Вікторія. Як до них відноситися після такого. Хіба можна довіряти таким людям.
А Михайло при них навіть слова не скаже в захист своєї дружини. Сидить похнюпившись і мовчить. Ні, коли його родичі не приходять, то в сім’ї все гаразд. І допомагає дружині, і ввічливий, і з сином грається. Як тільки свекруха з дочкою на порозі, сидить як зачарований. Вікторія все більше замислюється, а чи потрібно терпіти заради сина, приниження. Адже розуміє, що перед ними захищати чоловік не буде.
