Моя донечка завжди мріяла про тата. І це було єдине, що я не могла їй дати. Зовсім.
Так, звичайно ж я могла вийти заміж ще раз, чи закрутити роман з якимось чоловіком, лиш би моя дочка відчувала чоловічу руку поруч.
З моїм колишнім чоловіком у нас не склалося по банальній причині – він не нагулявся.
Я бавила нашу дитину, а він розважався. А потім я дізналася і пішла.
Не знаю, але я його надто любила. Більше нікого полюбити так і не змогла.
Але у мене був найкращий друг – Ігор. Він завжди був поруч і жодного натяку на стосунки між нами ніколи не подавав.
Саме Ігор замінив моїй дочці батька. Він приходив до нас на всі свята і часто просто гуляв і бавився з дочкою. Ігор той чоловік, який завжди був поруч.
От моя дочка завершувала навчання в школі. Яна стала випускницею одинадцятого класу філологічного ліцею. На випускний вона запросила мене і Ігоря.
І знаєте, туди ж без запрошення прийшов і мій колишній чоловік. І зразу ж запитав в дочки що тут робить Ігор, навіть не привітавши її з святом.
Яна відповіла:
– Це – Ігор. Він мені замінив тебе. Де ти був всі ці роки і для чого прийшов сьогодні?
Знаєте, колишній чоловік наче доброго ляпаса отримав. Він мовчки обернувся і пішов.
А я в той момент зрозуміла чому в Ігоря нема дружини і дітей. Він всі ці роки мовчки любив мене і чекав, коли я це зрозумію.
