Моя мама ніколи не розповідала мені про мого батька. Вона приховувала історію їхнього знайомства. Я взагалі нічого не знала про власного батька. Мама кривилася кожен раз, коли я просила показати фото з весілля.
Я підросла, але про сімейну таємницю не забула. Одного разу мені вдалося розговорити бабусю. Вона пообіцяла розповісти мені, якщо я нічого не казатиму мамі. Звісно я погодилася.
Ще в шкільні роки, мама шалено закохалася в татка. Їхній парі заздрили всі. Залицяльниць в батька було багато. Мамі не раз доводилося з ними зіштовхуватися. Дівчата прибігали до моєї мами цілими компаніями. Вимагали покинути мого батька. Не рідко мама знаходила сире яйце в ранці, її туфлі розмальовували зеленою фарбою. Ненька була непохитна. Вона не збиралася віддавати своє кохання іншій дівчині.
Час йшов. Наближався випускний клас. Дівчата давно полишили надію отримати мого батька собі. Вони переключилися на інших хлопців. Хтось створив пару, хтось – ні. Конкуренція за мого батька знизилася. Залишилася одна дівчина. Вона виявилася найвпертішою.
Вперта конкурентка постійно з*являлася в житті пари. Дівчина любила дарувати подарунки на різні свята. Переломний момент стався 14 лютого. В сільському будинку культури, влаштували вечірку для молоді. Батька попросили допомогти оформити залу. Мама відповідала за святковий стіл. Та дівчина також була там. Вона постійно кидала погляди на мого батька.
Коли почалася дискотека, батьки були разом. Половину вечора провели поруч. В якийсь момент, батько зник з поля зору мами. Вона пили червоне з подругами, танцювала. Думала, батько десь з друзями. Мама вийшла на вулицю, щоб подихати свіжим повітрям.
На вході ненька побачила батька в обіймах тієї фанатки. Вона вчепилася в нього, наче в шмат м*яса. Мама ледь стримала себе. Вона бездумно вилила на них келих вина і втекла. Бігла швидко, не розбираючи дороги. Спіткнулася біля самої хати. Бабуся саме льох закривала. Вона побачила маму всю в сльозах, брудну та бліду. Маму трусило. Вона нічого не могла говорити.
На ранок мама зізналася в своїй вагітності. Батьку вона нічого не сказала. До кінця навчання залишалося якихось три місяці. Мама уникала батька, не розмовляла з ним до самого випуску. Після закінчення навчання, вона виїхала з села. Поїхала жити за бабусині збереження до Львову. Тут ми і оселилася на все життя.
Батько не знає про моє існування. Він намагався повернути маму. Клявся, що «переплутав на задурманену голову». Батько запевняв маму в коханні, але це не допомогло. Та дівчина продовжила вішатися на батька. Її нічого не дивувало. Тато довго цурався її, але через десять років безуспішних спроб повернути маму, одружився на ній. Вони переїхали до якогось маленького міста. Назви навіть моя бабуся не знає.
Шлюб в них не надто гладкий. Сумісну дитину народили, але це не укріпило їхній шлюб. Батько тисячу разів йшов з сім*ї. Повертався назад тільки заради сина. Та жінка досі не відчуває докорів совісті, своєї провини не визнає. В той же момент, вона в упор не бачить проблем, які створила собі.
