Я дуже довго чекала від Віктора пропозиції одружитися, а він все її не робив. Я вже хотіла якоїсь узаконити наші стосунки. Ми вже 5 років проживали разом, але не були одружені офіційно.
До того часу, поки у нас не народилася дитина можна було ще зрозуміти, що ми пара, яка проживає разом. Проте потім все стало дуже заплутано. До народження сина ми ходили в ресторан, їздили на курорт і робили вдома романтичні вечори. Ми обоє були задоволені станом справ.
Віктор вдома нічого не робив, усіма хатніми справами займалася я, його обов’язком було лише ходити на роботу та приносити гроші. Інколи потрібна була чоловіча допомога по дому, моєї сили не вистачало, щоб зробити все.
Так тривати далі не могло. Після народження сина у мене з’явилася ще більше домашніх обов’язків. Я вже не встигла слідкувати за дитиною і наводити лад у будинку. Про приготування їжі взагалі можна було забути.
А Віктор тільки те й робив, що приходив додому, грав в комп’ютерні ігри. Довелося віддавати Матвійка в садочок раніше, оскільки грошей, які заробляв Віктор, нам не вистачало на прожиття. Крім хатніх справ, доглядом за дитиною і домом, у мене додалася ще й робота.
Я була наче вичавлений лимон.
Учора ввечері я забрала Матвійка з садочка, прийшла додому і побачила що Віктор знову нічого не робив. Рукомийник повний немитого посуду, в холодильнику їжі немає. Попри те, що у чоловіка був вихідний, Віктор жодного разу не вийшов з дому та не подумав про те, що ми ввечері прийдемо і захочемо їсти. Він просто проводив час так, як йому хотілося. А питання про те, що ми будемо вечеряти, мене просто ввело в стан шоку. Я не витримала і сказала:
– Те, що ти приготував.
– Дуже смішно, – відповів Віктор, – ти жінка і повинна мені готувати.
– Я ж не законна твоя дружина, тож нічого тобі не винна. Ми так проживаємо у цивільному шлюбі, а я виконую свої обов’язки наче ми одружені.
Віктор не збирається зі мною одружуватись, тож я вважаю, що я не повинна нічого для нього робити. Сином він взагалі не цікавиться.
Недовго думаючи я взяла Матвійка за руку та ми пішли вечеряти в кафе, а Віктор хай сидить голодний або хай сходить собі купить поїсти.
Після повернення додому я вирішила порозмовляти з Віктором, сказала йому, що якщо він не буде себе поводити як чоловік, не одружиться зі мною, то можете йти на всі чотири сторони. Він не сприйняв мої слова серйозно, а просто посміхнувся і відвернувся назад до комп’ютера.
Не такого відношення я очікувала від нього, тепер я зрозуміла, що він мене не кохає. Якби кохав, то робив все, щоб мені було легше, давно і запропонував би мені одружитися.
Як не дивно, Віктор зробив те, що я сказала. Зібрав свої речі пішов. Чому ми жили разом незрозуміло.
