Після виснажливого робочого дня Марічка мріяла лише про одне: повечеряти з чоловіком, прийняти гарячу ванну та забутися сном. День видався важким — суцільні звіти, дзвінки, метушня. Вона припаркувалася у дворі, звично натиснувши на брелок сигналізації, і поспішила до під’їзду. Вже простягала руку до сумки за ключами, коли ззаду почулися нерішучі кроки. Обернувшись, вона побачила худу дівчину років вісімнадцяти. На руках у неї було загорнуте в пелюшку немовля.
— Вибачте, ви… ви Марічка? Дружина Богдана? — тихо, тремтячим голосом запитала незнайомка.
— Так, — насторожено відповіла Марічка. — Щось трапилося?
— Мене звати Олеся… Вибачте, що просто так… Але… це син Богдана. Його звуть Івасик. Я не знаю, що робити… Я була кур’єром, того дня привезла вашому чоловікові посилку. Тоді… тоді мене кинув хлопець, я була в жахливому стані, ридала прямо на роботі. Ваш чоловік намагався мене втішити…
— Дуже вже, бачу, “втішив”, — гірко кинула Марічка. — І що тепер ви від мене хочете?
— Я… мені нікуди йти. Немає житла, немає допомоги. Я більше не справляюся. Будь ласка, заберите його. Він — його син…
— Оце вже ні, голубко! Народила — то й виховуйте! Я до чого тут? — спалахнула Марічка і, різко повернувшись, пішла до під’їзду.
Але всередині кипіло. Як би вона не намагалася виглядати байдужою, думка про те, що чоловік їй зрадив, що в нього, можливо, є дитина, не давала спокою. Коли ввечері Богдан повернувся додому, вона зустріла його питанням у лоб:
— Ти переспав з Олесею?
Він опустив очі, не виправдовувався, не брехав. Тільки тихо сказав:
— Так… Це було один раз… тоді я почувався спустошеним… Я мільйон разів про це шкодував…
Не встигли вони договорити, як задзвонили у двері. Богдан відчинив — і повернувся з немовлям на руках. Зверху на ковдрині лежала записка: «Його звуть Івасик. Будь ласка, подбайте про нього…»
Він стояв розгублений, ніби хтось вибив у нього землю з-під ніг. Марічка взяла малюка на руки, подивилася в його крихітне, налякане личко — і сказала чоловікові:
— Біжи до аптеки. Купи все — пляшечки, підгузники, суміші. Швидко.
Так Івасик залишився у них. Минали дні, за ними — тижні. Богдан виявився не готовим до батьківства, особливо з усіма сумнівами. Його батьки відмовилися визнавати онука, називаючи Олесю не інакше як «розпутницею». Під тиском родини він наполіг на тесті ДНК. Результат шокував: Богдан — не батько дитини.
Він прийшов додому і одразу заявив:
— Ми повинні віддати його в дитбудинок. Він мені ніхто.
Але Марічка вже прийняла рішення:
— Він — мій. Хочеш — живи з нами, хочеш — йди. Але я його не віддам. Бог не дав нам своїх дітей, а значить, послав цього — не випадково.
Богдан пішов. Подав на розлучення. Марічка залишилася сама, але не зламалася. З Івасиком їй допомагала няня, у важкі дні — сусіди. Вона справлялася. Але одного разу дитині стало погано — температура за сорок, судоми… Її світ розсипався в одну мить. Терміново викликали швидку, діагноз — пневмонія, госпіталізація. Кілька днів у лікарні, краплі, безсонні ночі.
Там, у лікарняних стінах, поруч опинився лікар — молодий, уважний, спокійний. Його звали Олексій. Він піклувався про Івасика і, здавалося, почав відчувати симпатію до Марічки. Одного разу він заговорив про Олесю — мовляв, була тут, цікавилася долею малюка.
Марічка попросила:
— Якщо вона ще з’явиться, приведи її до мене. Я хочу з нею поговорити.
Через пару днів Олеся прийшла. Розмова була довгою і відвертою. Вона розповіла, що згодом з’ясувала — дитина не від Богдана. А від того самого хлопця, який її кинув. Коли зрозуміла — було пізно. Вона була у розпачі, не знала, як жити, куди йти. Богдан виявився єдиним, хто колись її вислухав, не засуджував. Вона помилилася, зробила дурницю…
Марічка не кричала, не докоряла. Вона просто слухала. І раптом зрозуміла, що не може злитися. Колись у молодості вона саму зробила аборт. І, можливо, тепер Всесвіт повернув їй шанс — шанс врятувати чиєсь життя.
— Переїжджай до мене, — тихо сказала вона. — Почни все з початку. Вчися. Ми впораємося.
Олеся розплакалася. Потім вступила до інституту, незабаром зустріла порядного чоловіка, вийшла заміж. Переїхала до нього разом з Івасиком. А Марічка… Марічка тепер знайшла щастя. Олексій не пішов. Зробив пропозицію. Тепер вони виТепер вони разом чекають своє справжнє дитя, а Івасик, якого вони всі так полюбили, залишився частиною їхньої родини.
