Не знаю, чого я так спішила заміж. Мені здавалося, що люблю його понад усе. Що життя моє немислиме без нього. Я цілком віддалася цим стосункам. І коли Ігор запропонував виходити за нього заміж буквально за два тижні після нашого знайомства, я не здивувалася.
Вважала, що в Ігоря такі ж сильні почуття, як і в мене. Тому з такою новиною познайомила батьків.
Мама здивувалася, навіщо такий поспіх. Запитала, чи я часом не вагітна.
– Ні, мамо! Ми просто дуже кохаємо один одного і вирішили побратися! – впевнено відповіла я.
Маму не дуже задовільнила моя відповідь. Усе-таки материнське серце відчувало щось недобре.
Я з Ігорем замовили ресторан на двадцять осіб. Так ми за два тижні відсвяткували весілля.
Ігор у цей вечір грав закоханого чоловіка. Був ніжним і усміхненим. А потім почалися будні. Ігоря наче хтось підмінив. Його все дратувало. Він навіть кричав на мене. Я не могла зрозуміти в чому причина. Питала, чи все в нього гаразд на роботі.
Ігор мовчав або відгиркувався. Я божеволіла від здогадів. Мені було дуже боляче від такого ставлення Ігоря до мене, я просила пояснення, незалежно яким воно є.
Врешті його прорвало. І я почула страшну правду. Він одружився на мені з помсти. У нього зовсім нема почуттів до мене. Він досі кохає Наталю, яка зрадила йому з найближчим другом. Він все робив для того, щоб відомстити Наталі. Йому плювати на мене. В нього нема до мене почуттів. І не буде! Усе це була гра! Сьогодні вона скінчилася.
-Забирайся від мене геть! Ти мені осоружна! – прокричав він, тупнувши ногою.
Я похапцем згребла свої речі в чемодан, викликала таксі і без жодного слова покинула свого коханого. Так закінчилася моя перша любов.
