Микола виховував свого сина Романа один. Так вийшло, що дівчина, яку він кохав, не захотіла з ним жити. Коли народила, залишила сина Миколі, а сама виїхала в невідомому напрямку. Роман ріс добрим, порядним хлопцем. Микола пишався сином. Жили вони в селі, тому коли Роман закінчив школу, поїхав у місто, там і залишився жити. До батька навідався один раз. Десь через рік, як виїхав із села. Потім все справи не давали відвідати тата.
Про одруження сина Микола дізнався, коли Роман прислав йому світлини з весілля. Чому не запросив на весілля і не познайомив з майбутньою дружиною, батько запитав по телефону. Син відразу відповів, що у тата господарство, на кого він залишить? А вони скоро приїдуть і познайомляться. Але то були лише слова. Роман так і не знайшов часу провідати тата.
Минуло чотири роки. У сім’ї Романа підростає донечка Аліса. Микола бачив внучку тільки на світлинах, які присилав син. Але побачитися, познайомитись було велике бажання. Тому він домовився з сусідкою Ганною, щоб вона годувала худобу, поки він поїде провідає своїх рідних. Домовилися, що трьох днів чоловіку вистачить, і сусідка справиться добре. Коли Микола приїхав у місто, шукав очима сина, адже повинен зустріти. Але його не було. Через кілька хвилин Роман зателефонував і сказав, що запізнюється і зустріти не встигне. Тому тато нехай добирається автобусом. Розповів яким рейсом їхати й на якій зупинці зійти.
Роман стояв на автобусній зупинці виглядаючи батька з кожного автобуса, який підходив. Нарешті тато появився на виході наступного, що підійшов до зупинки. Привів до квартири. То не квартира, а палац, подумав про себе Микола. Надія, дружина Романа, на кухні готувала різні страви. На вигляд вона була заклопотана, і весь час намагалася показати, наскільки вони мішають їй на кухні. Аліса бавилася в кімнаті з ляльками. Дідусь присів біля неї, показуючи гостинці, які він привіз. Дівчинка забралася на коліна, обіймала дідуся, від чого на очі Миколі навернулися сльози. Погравшись з Алісою, дідусь пішов на кухню поговорити з сином. Він підійшов до дверей, і почув як невістка виговорювала Роману, що для його батька місця у квартирі немає. Якщо хочеш, продовжувала, то поведи його в готель переночувати. І з ранку, щоб його в нас не було. Чоловік погоджувався з дружиною, запевняючи, що щось придумає. Миколі боляче було слухати таке. Він зайшов на кухню, вибачився що завдав їм клопоту, і почав складати свої речі.
-Куди ти підеш? Запитав Роман.
-На вокзалі переночую, а зранку поїду додому.
Син зрозумів, що тато чув їхню розмову з дружиною. Йому стало соромно за себе. Адже батько не заслуговує такого відношення до себе. Сказав Надії, щоб накривала на стіл. Сьогодні вечеряти будуть родиною. Друзям, щоб зателефонувала і перенесла зустріч на інший день. Дружина мовчки погодилася, але на Миколу поглядала косо. Перебив всі її плани своїм приїздом.
Наступного дня чоловік поїхав додому в село. Нарешті у своїй оселі. Не палац, але краще ніж під наглядом незадоволених очей. Сусідка Ганна здивовано дивилася на Миколу, адже чекала його лише через два дні. Захотів додому, тільки й сказав він сусідці. А що він їй скаже? Виховував сина поважати старших, а наразі все вийшло навпаки.
