Нещодавно з моїм сином сталася така ситуація, після якої я в черговий раз переконався в доброті людей.
Мій син поїхав на екскурсію до Львова. Він був разом зі своїм другом. Ми проживаємо в Києві та син давно був зачарований культурною столицею України та дуже мріяв туди поїхати.
В першу чергу хлопці відправились на Високий замок, щоб оглянути все місто з найвищої точки цього чудового міста. Син Валентин настільки захопився чудовими краєвидами, що забув свій телефон. Його ми йому купили на повноліття, він є дуже дорогим. Бабусі з дідусями та ми склалися грошима та придбали такий телефон, про який Валентин давно мріяв.
Валентин відразу зателефонував до мене з телефону свого друга та був дуже сильно засмучений. Після цієї згуби у нього вже не було настрою гуляти містом та ні екскурсій, ні відвідин кафе Валентин не хотів. Він почав жалкувати через те, що поїхав до Львова, казав, що краще б він залишився вдома та нікуди не поїхав.
Телефон сина знайшла одна львів’янка Марія, вона відповіла на мій дзвінок. Дівчина виявилась дуже порядною людиною та виконала свою обіцянку відправити телефон Новою поштою.
Ми з дружиною пообіцяли їй хорошу винагороду, та дівчина від неї відмовилась, навіть більше, сама оплатила доставлення. Марія, ми дуже тобі вдячні за твою доброту та людяність. Не кожен може вчинити так само як зробила Марія.
Коли я зателефонував до друга Валентина та повідомив, що телефон його знайшовся, Валентин був на сьомому небі від щастя. Він і надіятися не міг, що його телефон колись знайдеться та він думав, що той, хто знайде його телефон викине сім-карту та забере його собі або продасть. Навіть коли син повернувся додому то він наче на голках чекав доставлення від Нової пошти та заспокоївся лише тоді, коли телефон опинився в його руках.
Приємно, що в різних куточках нашої країни є такі хороші люди. Ми щиро дякуємо батькам Марії за те, що виховали таку благородну людину.
