Сім’я Світлани та Антона наприкінці літа очікували народження другої дитини. І те, що сталося третього червня Світлана ще довго пам’ятатиме. Повернувшись з роботи чоловік повідомив свою дружину, що працює до кінця місяця, далі іде під скорочення.
Світлану така новина засмутила, жінка переживала, як буде далі жити їх сім’я. Антон намагався заспокоїти дружину, мовляв: «швиденько знайду іншу роботу, щодня попадаються на очі оголошення стосовно працевлаштування». Але жінка була невгамовною, адже вона розуміла, як тяжко в наш час знати роботу з хорошою оплатою. «Ось подивись, Влад – твій товариш, вже пів року сидить без роботи, хоч і постійно в активному пошуку» – говорила Світлана чоловікові.
Той у свою чергу розумів, що дружина вагітна і менш за все він хотів би, щоб Світлана нервувала без причини. Тому вирішив розповісти дружині, що має певну заощаджену суму, про яку ніхто не знає, навіть вона сама, мовляв: «на перший період вистачить, навіть якщо пошуки роботи затягнуться».
Розповідаючи Світлані про свою «заначку» Антон надіявся, що така інформація заспокоїть дружину, але та вже п’ятий день ходить похмура та ображається на нього, не бажаючи навіть розмовляти.
Світлана завжди й в усьому довіряла своєму чоловікові, думала між ними немає жодних таємниць. Він завжди приносив їй всю зарплату додому і вона була впевнена, що чітко контролює весь сімейний бюджет. Але, як виявилося, частину своєї зарплати чоловік відкладав на окремий рахунок.
Жінка була шокована. «А що, як завтра виясниться, що в нього є не лише таємний рахунок, а й таємна друга сім’я?» – думала про себе Світлана.
П’ятирічний син Світлани та Антона від народження має серйозні проблеми в розвитку і сім’я постійно витрачала чималі кошти на лікування дитини: реабілітологи, логопеди, різні процедури та басейни – потребували великих затрат. Тому подружжя жило досить скромно, нічого зайвого собі не дозволяли. Світлана завждиекономила на собі, ніколи не відвідувала салони, одяг купувала лише на знижках та й, крім того, носить речі зажди дуже акуратно та охайно, щоб швидко не нищилися. Живуть вони у квартирі, яку залишили для них батьки Світлани (самі поїхали жити в село).
І тепер Світлану гнітило те, що вона ніколи не дозволила собі ні білизни зайвої купити, ні з подругами на каву сходити, завжди шкодувала для себе, вважала, що це не речі першої потреби.
«З іншої сторони» – думала Світлана – «невже було б краще, якби щороку їздили б на відпочинки, відносила б гроші для перукаря чи манікюрниці, а тепер, коли Антон залишився без роботи – сиділи б з пустими кишенями, не відаючи що робити далі?», «можливо, я недооцінюю свого чоловіка? Що, якщо він зробив все правильно?» – думки різного характеру не давали жінці спокою, але чіткої відповіді від чоловіка вона так і не чула.
Та й що він мав їй відповісти, ніякої цілі в нього не було, він просто відкладав невеликі суми, розуміючи, що рано чи пізно ці гроші стануть в пригоді. І не помилявся!
***
Чи варто Світлані ображатися на чоловіка? Адже він все ж таки приховав від неї таку інформацію, що тепер заставляє задумуватись жінку про те, чи ж насправді їх довіра є двосторонньою, чи, можливо, Антон ще щось від неї приховує.
Але в загальному, нічого страшного і не відбулося, чоловік відкладав гроші, а в тяжкий момент вони знадобилися. Врешті-решт, він же їх не пропив, не потратив, а лише думав про майбутнє сім’ї. Невже це неправильно?
