Віра Іванівна сиділа біля вікна й сумно зітхала. Дорослі діти живуть у місті, в село їдуть рідко. На свята, або коли бабуся має свіжину… Ось виростила дві дочки Оксану та Людмилу, виплекала, а по хліб сходити нікому. Ось так і живу…
Щось спина останнім часом болить, до магазину важко йти. Учора закінчився хліб. Борщу зварила, а хліба немає. Хотіла попросити сусідку сходити в магазин, але передумала. З’їла борщ без хліба. Нічого, перетерпіла. Пообідала, намастила спину зігріваючою маззю, і лягла спати. Що найголовніше: нікого не стала просити.
Віра Іванівна вже одного разу попросила сусідку продати їй молока. Літня жінка давно корову вже не тримає, а молочка домашнього захотілося. Сказала сусідці, що купить у неї 2 літри. Сусідка пообіцяла, що ввечері подоїть корову, і принесе молоко. Віра Іванівна чекала сусідку до самого вечора, але та не прийшла. Змінилися плани. Сусідка принесла молоко тільки наступного дня. Вибачилася, що незручно так вийшло. Віра Іванівна все чекала, думала. І все ж обійшлася того вечора без молока.
Віра Іванівна ще з молодості виплекала свій принцип незалежності:
“Ніколи, нічого не проси, так легше жити”
Народила двох донечок-близняток, чоловік не витримав вантажу батьківства, і вони швидко розлучилися. З того часу Віра навчилася розраховувати тільки на себе. Так легше, і навіть, як не дивно, цікавіше жити. Навчалася заочно, по вечорах шила на замовлення, тримала господарство й город. Не хотілося більше їй ні на кого розраховувати.
Варто просити тільки у поодиноких випадках, коли не просити не можна. Не проси- спатимеш спокійно.
Якщо не запросили рідні на якесь святкування-не напрошуйся, і себе не шкодуй. Дуже важливо себе не шкодувати, бо тоді зароджується образа на всіх. Витратила всю пенсію, а діти не запитають, чи є у тебе , матусю, гроші? І пожалієш себе. Це знову образишся. Таке почуття зруйнує і здоров’я, і відносини з дітьми.
Нічого не проси, а дякуй Богу, що допоміг тобі без цього обійтися.Віра Іванівна вже давно помітила, що після прохання на душі стає дуже важко. Неприємно. А коли промовчиш, перетерпиш, тоді одразу маєш спокійну душу…