Віра Семенівна сиділа зажурена. П’ять років, як син не спілкується з нею. Що вона упустила, що пройшло мимо неї. Адже завжди була впевнена, що виховує правильно. І Олег поводився добре. Завжди уважний, допомагає. Коли мама захворіла, він сам все робив по квартирі, навіть їсти готував. Віра Семенівна пишалася своїм сином. Інші мами жаліються, що не слухає, не допомагає, а Віра пишалася Олегом.
Колись вона молода і красива закохалася в одногрупника. Окрім нього нікого не помічала. Коли повідомила, що вагітна, не помітила як скривився її коханий. Але від неї не відмовився. Тому з весіллям не стали відтягувати. А вже через деякий час народився синок. Віра всю увагу приділяла сину. Навіть не помітила, коли віддалився чоловік. Навіть те, що він не ночував вдома, не тривожило її.
Одного разу чоловік повідомив, що йде від неї назавжди. Дружина не запитала, чому йде? Вона вся розчинилася в синові. А він чекав відповіді. Думав, проговорять, і все стане на свої місця. Але Віра не глянула на нього, не збагнула, чого він хоче від неї. Так і залишилася одна виховувати сина. Чоловіки задивлялися на молоду і красиву жіночку, але Віра для себе вирішила. Чужу людину не впустить у своє життя заради Олега. Роки линули, немов вода. Син виріс, виучився, відкрив свій бізнес. Якраз у цей час зустрів Ольгу. Яка швидко зметикувала, що наречений перспективний. Тому через півроку одружилися. Віра Семенівна намагалася бути для Ольги мамою. Але виходило навпаки. Невістка постійно чимсь незадоволена. Тому залишила спроби подружитися. Якраз в цей час Віра Семенівна збиралася на пенсію.
В один із днів до неї завітав Олег. Мама радіє, почала готувати на стіл. Син сказав, що потрібно серйозно поговорити, і він не голодний. Такого ще не було, щоб Олег відмовився від того, що готує мама. Віра Семенівна стишилася і сіла уважно слухати сина, що він від неї хоче. Син почав здалека. Мов, квартира в нього однокімнатна, а мама живе в трикімнатній. Віра Семенівна перебила його, сказавши, що згодна помінятися з ними. Нехай вони живуть в трикімнатній.
Олег довго м’явся, потім проговорив. Вони з Ольгою мріють про велику квартиру. Тому хочуть продати свою і мамину квартири, натомість купити велику, світлу чотирикімнатну. Віра Семенівна не розуміла, куди їй подітися.
– А ти поїдеш жити в село, в батьківську хату. Ти ж на пенсію вийшла, тому в місті ніщо не затримує.
– Але хата протікає, взимку потрібно топити дровами, я сама не заготую, а грошей лишніх немає щоб купувати. І будинок дірявий. Там неможливо проживати. Я думала, ви мене до себе візьмете.
– Подумай, мамо. Сказав син і пішов із квартири.
Віра Семенівна сиділа і сльози капали з очей. Чому син так поступає з нею. Наразі хоче залишити на вулиці. Коли наступного дня Олег приїхав за відповіддю, мама відмовилася продавати квартиру.
– Ти мені не мати. Крикнув син і вискочив із дому.
Від тих пір не спілкуються. Коли випадково зустрінуться, Олег відвертається і йде в іншу сторону. Скільки раз Віра Семенівна намагалася поговорити з ним, він не погоджувався. Жінка чула від знайомих, що в них народився хлопчик, її онук. Але бабусі його не показують. Колись ішли й котили спереду колясочку, побачили її, розвернулися і поїхали в іншу сторону. Всю ніч Віра Семенівна плакала. За що син з нею так? Наразі дві кімнати жінка здає квартирантам. Все ж таки копійка, тому що на пенсію не проживеш.
