Софія і Юра одружилися три роки тому. Зустрічалися довго, то ж пасувало вже і узаконити стосунки, що вони і зробили. Правда Софія не хотіла одразу після весілля ставати мамою і Юра про це чудово знав.
Вони домовилися, що кілька років зачекають з батьківством, а там далі як Бог дасть. Тільки Юра не послухав дружину. Його дуже нервувало те, що коли вони гуляли по місту – на неї заглядали чужі незнайомі чоловіки.
Та й до колег на роботі він її дуже ревнував. От йому і прийшла в голову ідея відправити дружину в декрет, правда без її згоди і відома.
Не зчулася Софія, як відчула перші ознаки вагітності. Та спочатку все списувала на холодну пору року і загострення застуди. Та таки зробила тест. За дев’ять місяців народила дочку.
Ох і злилася спочатку вона на чоловіка. Але і дитину дуже любила. А коли донечка пішла до садочку, то Юра запропонував дружині вийти на роботу.
Він вже не ревнував Софію до чоловіків, адже вагітність і пологи дали своє – дружина трішки поправилася і її фігура дещо змінилася. Тепер Юра був спокійний, як ніколи.
Але Софія і не думала виходити на роботу. Вона і не хотіла, і в той же час жінці було соромно. Вона не розуміла куди поділася п’ятдесяти кілограмова струнка дівчина, і хто ця тітка в дзеркалі з зайвими двадцятьма кілограмами і великим животом.
Вмів мені дитину зробити – вмій тепер на нас і заробляти! Чи це я маю на роботу ходити? Ти мені життя зіпсував своєю ревністю і цією вагітністю! В дзеркало глянути бридко! – галасувала Софія на всю квартиру.
В дечому вона таки була права. Та й Юра відчув, що добряче завинив перед Софією. Наступного дня він прийшов додому після роботи з великим букетом квітів і сертифікатом до спортивного залу.
Юра хотів, щоб доки дочка в садочку – дружина зайнялася собою. Та й на роботу може не виходити, лиш би на нього не злилася. Дуже він її любив.
