Мій чоловік не з тих, хто вірить у сни. Віталій каже, що це все дурниці та й сни йому сняться рідко.
Але одного разу серед ночі я прокинулась від того, що Віталій з кимось говорить уві сні.
– Так, бабусю. Добре, бабусю, не хвилюйся, поїду та про все дізнаюся, – бурмотів спросоння Віталій.
Я вирішила, що не буду турбувати його посеред ночі та уже зранку запитаю про його нічні марення. Проте мені не довелося цього робити, адже чоловік мені сам про все розповів.
– Уявляєш, вночі мені приснилася бабуся, стояла перед мною так, як зараз ти стоїш.
– Ти ж не віриш в подібні “дурниці”!
– Але цей сон був такий реальний. Вона сказала, що дуже хвилюється за свій будинок у селі. Переживає, щоб він раптом не залишився без господаря.
– І що б це значило?
– Не знаю, але поїдьмо в село та перевіримо. Щось у мене на душі не спокійно. Тим більше, що сьогодні вихідний.
Я погодилася та ми поїхали. На початку села була церква та кладовище. Ми поставили свічку за упокій бабусі Віталія, потім пішли до неї на могилу, поприбирали там та відправились до хати.
Під’їжджаючи до будинку ми з чоловіком не повірили своїм очам: подвір’я було прибране, паслася коза, навіть стежинку хтось зробив.
Ми поглянули один на одного круглими очима.
Раптом з будинку вибігла маленька дівчинка, а за нею вийшла жінка.
– Доброго дня. Я можу вам чимось допомогти? – запитала жінка.
– Я господар цього будинку та приїхав, щоб подивитися чи все гаразд, – здивовано відповів Віталій.
– А, зрозуміло, заходьте, будь ласка, я зараз вам все поясню, – опустивши очі сказала жінка.
– Цікаво послухати, – сказав мій чоловік.
Зайшовши в будинок, ми побачили, що нічого з речей бабусі Віталія не зникло, в домі було чисто та охайно.
Жінка зробила нам чаю з печивом та сказала:
– Мене звати Вікторія, а це моя донечка Валерія. Пробачте, що заселилися в цей будинок без дозволу. У нас не було іншого вибору. Річ у тім, що після розлучення з чоловіком він вигнав нас з Валерією на вулицю та нам не було куди йти. Я сама не з України, родичів тут не маю, мої рідні давно всі померли. Платити за житло не маю чим, донька ще маленька та на роботу мене не беруть. Колишній чоловік грошима не допомагає. Знайома сказала, що в цьому селі пустує багато будинків. Нам би тут хоча б рік пожити, далі донечка трішки підросте та мені стане легше. Якщо ви дозволите, звичайно. От тільки платити вам нічим.
Мені стало шкода ту жінку, так у неї повернулася доля та вони були змушені шукати житло. Я бачила, що Віталій зовсім не проти, щоб вони проживали в цьому будинку. Так, напевно, хотіла б і його бабуся. Так будинок буде під наглядом. Видно, що жінка порядна і працьовита.
– Ми з Валерією посадили город, сусіди дали козу. Вона на подвір’ї пасеться. Хочете молока? Донечка дуже його любить.
Ось так у будинку з’явилися жителі, ми час від часу приїжджали, щоб допомогти Вікторії з донькою. Привозили їм харчі та одяг, а також предмети побуту.
Віталій допоміг нашій новій знайомій знайти хорошу роботу, а я допомогла влаштувати дитину у дитячий садочок.
Вікторія зізналася, що сумує за часом, прожитим у будинку в селі.
От і не вір після такого в сни.
