Людмила Петрівна згадала, що давно вже не бачила свою доньку. Останній раз вона приходила два місяці тому. Наразі розмовляють тільки по телефону. На запитання, коли приїде, одна відповідь. Нічого не встигає. Обов’язково приїде, але пізніше, коли справиться зі своїми ділами. А що за діла в неї появилися, не говорить. Людмила Петрівна задумалася. Вона навіть не знає, де квартира, в якій проживає її донька. Де робота, на якій працює. Нічого не знає.
Одного разу Оленка сказала, що хоче жити самостійно, окремо. Як не вмовляла мама, дівчина твердила одне, самостійно. А як подумати, то можливо і правильно. Адже їй двадцять п’ять років, пора і сім’ю мати, і жити окремо. За одне тільки жаліє Людмила Петрівна, чому не проїхала з дочкою і не подивилася на квартиру, в якій наразі проживає. Тому що по телефону запитує адресу, а Оленка відмовляється. Весь час запитує, для чого. Якщо потрібно, сама приїде до мами.
Але Людмилі Петрівні тривожно. Не почувається спокійно. Тому й телефонує вже втретє. Може за шостим разом нарешті відповіла, але голос не Оленки:
– Алло, не телефонуйте часто. Олена в пологовому залі. Коли народить, перетелефонує вам.
І відключилися. Людмила Петрівна не розуміла, що за розіграш. Який пологовий? Хто народжує? Сіла. Думає. А й дійсно. Останній раз, коли бачила Оленку, вона розповніла. Людмила Петрівна навіть доньці про те сказала. Після того дівчина більше не з’являлася в неї вдома. Не довго думаючи, жінка зібралася і поїхала до пологового будинку. На телефон Оленки більше не телефонувала. Знає, що донька не зізнається.
Коли нарешті до неї підійшла медсестра, Людмила Петрівна запитала, чи не народила Олена Зелена? Вона спитала просто так, щоб не стояти мовчки. Адже то не правда, а якийсь розіграш, і вона стоїть тут, людям працювати заважає. Медсестра швидко повернулася. Вона сказала, що Олена народила двійню, хлопчик і дівчинка. До неї можна пройти, тому що дівчина надумала писати відмову від дітей. Можливо мама умовить її не робити того.
Людмила Петрівна повільно пішла по указаному направленню. Коли відкрила двері палати, доньку побачила відразу.
– Мама?
Оленка дивилася розширеними очима.
– Ти як тут опинилася?
– А ти?
Запитанням на запитання відповіла мама.
– Ти що надумала, Оленко. Хіба я тебе так виховувала? Щоб ти дітей своїх кидала. І взагалі, чому я дізнаюся останньою? І хто батько тих малюків?
– Багато запитань, мамо. Я все тобі розповім, але потім, добре? Я хочу відпочити.
– Відпочивай. Але відмову писати не смій. Чуєш мене?
– Чую, мамо.
Людмила Петрівна пішла додому. Медсестра видала їй цілий список, що в першу чергу потрібно для малюків. Жінка йшла дорогою і ніяк не могла прийти до тями. Вона бабуся. І не одного, а відразу двох онуків. І де їхній тато. Потрібно дізнатися завтра в Оленки про все. Цього разу вона все розповість. Не відчеплюся від неї, поки не почую все. Це ж треба так ховатися від рідної мами. А якби не телефонувала, то не дізналася б про внуків, і виростали б вони в дитячому будинку.
Наступного дня Людмила Петрівна прийшла до палати доньки з великими пакетами. Там все, що по списку. І підгузки, і пелюшки, суміші. Взагалі багато чого. Оленка нарешті розповіла свою історію кохання. З Володею зустрічалися довго, із за дрібниці посварилися, він поїхав у відрядження. Повернувся вже не один, із дівчиною. Тільки в той час Оленка дізналася, що вагітна. Йому говорити не стала, навіщо нав’язуватися.
Вирішила дівчина, що народить і залишить дітей у пологовому. Так і зробила б, якби не мама. Наразі вона діток бачила, такі гарненькі, як могла подумати, щоб залишити їх. Людмила Петрівна дізналася в Оленки адресу Володі. Донька умовляла маму не йти до нього. Але жінка не послухала. Нехай той Володя знає, що в нього діти ростуть. Будинок знайшла швидко. Коли подзвонила у двері, на порозі з’явився чоловік.
– Володя?
– Так, це я, а ви хто?
– А я мама Оленки, пам’ятаєш таку. Так от, вчора вона народила двійню, хлопчика і дівчинку. Твої діти, між іншим. Вирішуй, як поступиш. Випишуть із пологового через два дні.
Людмила Петрівна повернулася і пішла додому. В день виписки Оленку з дітьми чекала мама і Володя з великим букетом квітів.
