У Галини починалося життя, як у більшості дівчат її віку. Школа, вступ до інституту, робота, кохання. І все було б у неї чудово, коли б не трапилося це нещастя.
Галина виросла в селі, в якому залишалися одні пенсіонери. Молодь подалася в світ, де можна працевлаштуватися і заробляти собі на життя.
Так зробила і вона. Після навчання знайшла собі роботу на одній з місцевих фабрик. Туди ж влаштувався і її наречений. З Володькою вона познайомилася ще в стінах інституту. Вони любили один одного. Він також народився в селі. Умів цінувати кожну зароблену копійку. Разом зняли помешкання і навчилися планувати життя. Найближчим часом хотіли узаконити свої стосунки. Як і всі в її віці, була щасливою і повною життя, кохала і раділа кожній миті.
Але одного разу Володя не повернувся до неї. Нитка його життя обірвалася в автокатастрофі, в яку він втрапив. Ця страшна вістка настигла Галину, коли вона вже знала, що під її серцем б’ється ще одне життя. У дівчини земля попливла під ногами. Вона була в повному розпачі. Орендувати квартиру одній їй тепер не дозволяв дохід, а попереду ще було народження маляти.
Вирішила повернутися до матері, народити, а потім знову повернутися на роботу.
Мама сприйняла її вістку не те що з обуренням, а вкрай вороже. Сказала, що дочка ганьбить її сім’ю на все село. У них у роду не було подібної історії.
-Ми на тебе всі надії покладали. Вивчили тебе. А ти з нами так? Не хочу тебе навіть бачити!
Галина поїхала знову в місто з важкими думками, розбитим серцем і поганим наміром – зробити аборт і впрягатися знову в життя. З дитиною сама вона в місті не проживе.
Ідучи навмання міською вулицею, вона зіткнулася з своєю давньою приятелькою Марікою, яка в цей час також просто прогулювалася містом. Зайшли в найближчу кав’ярню, і дівчина поділилася усім пережитим.
Як вона зустріла і закохалася в Володимира, як вони разом зустрічалися, мали море планів і як раптом усе змінилося. Розповіла й про те, що планує зробити аборт.
-Що ж ти надумала, дорога! Це єдине, що в тебе залишилося від коханої людини – його дитина. Потім ти собі не простиш такого поступку. Тебе заїсть совість.
– Мої рідні не вірять, що це дитина від коханої людини. Всі вважають, що я її нагуляла. Я ж нікому не розповідала про свої стосунки. А сама я не виживу з дитиною – у мене нема грошей, – на такій ноті поділилася дівчина своїми хвилюваннями.
– Чекай! А батьки Володимира знають про тебе. Про те, що ти виношуєш їхнього внука?
– Ні! Не знають!
– Давай заїдемо до них і про все розповімо, – запропонувала рішуче Маріка.
– У його батьків і так горе… А тут ще я зі своїми проблемами… – невпевнено мовила Галина.
– Про те, що ти вагітна від їхнього сина, повинна знати його мама, – наполягла Маріка.
Так вони цього ж дня заїхали до мами Володимира. Жінка була здивована приїзду незнайомок, але прийняла як належиться гостей з дороги. Маріка заставила Галину розповісти все, як було.
Жінка несподівано прикрила обличчя руками і беззвучно заплакала:
-Дитино моя! На сьогодні я залишилася зовсім сама. Чоловік і син покинули мене. Я буду рада, якщо можу чимось тобі допомогти. Моя хата відчинена для тебе. Якщо хочеш, можемо жити разом. У мене є невелика пенсія. Я зможу сидіти з дитиною, а ти підеш працювати.
Галина відчула, що тут, біля тієї жінки, вона знайшла прихисток для себе і свого малюка.
Так часом буває в житті, що своя людина тебе зранить прожене, а зовсім чужа прихистить і зігріє.
