«Вона була щасливою і повною життя, кохала і раділа кожній миті. Але одного разу Володя не повернувся до неї»

У Галини починалося життя, як у більшості дівчат її віку. Школа, вступ до інституту, робота, кохання. І все було б у неї чудово, коли б не трапилося це нещастя.

Галина виросла в селі, в якому залишалися одні пенсіонери. Молодь подалася в світ, де можна працевлаштуватися і заробляти собі на життя.

Так зробила і вона. Після навчання знайшла собі роботу на одній з місцевих фабрик. Туди ж влаштувався і її наречений. З Володькою вона познайомилася ще в стінах інституту. Вони любили один одного. Він також народився в селі. Умів цінувати кожну зароблену копійку. Разом зняли помешкання і навчилися планувати життя. Найближчим часом хотіли узаконити свої стосунки. Як і всі в її віці, була щасливою і повною життя, кохала і раділа кожній миті.

Але одного разу Володя не повернувся до неї. Нитка його життя обірвалася в автокатастрофі, в яку він втрапив. Ця страшна вістка настигла Галину, коли вона вже знала, що під її серцем б’ється ще одне життя. У дівчини земля попливла під ногами. Вона була в повному розпачі. Орендувати квартиру одній їй тепер не дозволяв дохід, а попереду ще було народження маляти.

Вирішила повернутися до матері, народити, а потім знову повернутися на роботу.

Мама сприйняла її вістку не те що з обуренням, а вкрай вороже. Сказала, що дочка ганьбить її сім’ю на все село. У  них у роду не було подібної історії.

-Ми на тебе всі надії покладали. Вивчили тебе. А ти з нами так? Не хочу тебе навіть бачити!

Галина поїхала знову в місто з важкими думками, розбитим серцем і поганим наміром – зробити аборт і впрягатися знову в життя. З дитиною сама вона в місті не проживе.

Ідучи навмання міською вулицею, вона зіткнулася з своєю давньою приятелькою Марікою, яка в цей час також просто прогулювалася містом. Зайшли в найближчу кав’ярню, і дівчина поділилася усім пережитим.

Як вона зустріла і закохалася в Володимира, як вони разом зустрічалися, мали море планів і як раптом усе змінилося. Розповіла й про те, що планує зробити аборт.

-Що ж ти надумала, дорога! Це єдине, що в тебе залишилося від коханої людини – його дитина. Потім ти собі не простиш такого поступку. Тебе заїсть совість.

– Мої рідні не вірять, що це дитина від коханої людини. Всі вважають, що я її нагуляла. Я ж нікому не розповідала про свої стосунки. А сама я не виживу з дитиною – у мене нема грошей, – на такій ноті поділилася дівчина своїми хвилюваннями.

– Чекай! А батьки Володимира знають про тебе. Про те, що ти виношуєш їхнього внука?

– Ні! Не знають!

– Давай заїдемо до них і про все розповімо, – запропонувала рішуче Маріка.

– У його батьків і так горе… А тут ще я зі своїми проблемами… – невпевнено мовила Галина.

– Про те, що ти вагітна від їхнього сина, повинна знати його мама, – наполягла Маріка.

Так вони цього ж дня заїхали до мами Володимира. Жінка була здивована приїзду незнайомок, але прийняла як належиться гостей з дороги. Маріка заставила Галину розповісти все, як було.

Жінка несподівано прикрила обличчя руками і беззвучно заплакала:

-Дитино моя!  На сьогодні я залишилася зовсім сама. Чоловік і син покинули мене. Я буду рада, якщо можу чимось тобі допомогти. Моя хата відчинена для тебе. Якщо хочеш, можемо жити разом. У мене є невелика пенсія. Я зможу сидіти з дитиною, а ти підеш працювати.

Галина відчула, що тут, біля тієї жінки, вона знайшла прихисток для себе і свого малюка.

 Так часом буває в житті, що своя людина тебе зранить прожене, а зовсім чужа прихистить і зігріє.    

Оцініть статтю
Дюшес
«Вона була щасливою і повною життя, кохала і раділа кожній миті. Але одного разу Володя не повернувся до неї»
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.