Ввечері в середу я поверталася додому на міжміській електричці. Все було як завжди, нічого не віщувало біди. Ось їду я в навушниках, слухаю свою улюблену музику, аж раптом чую крики позаду мене. Я звичайно трішки перелякалася, витягла навушники з ушей, повернулася назад і побачила як кричить одна жіночка і хапається за свій живіт.
Вона була вагітною і я одразу зрозуміла, що неї почалися перейми. Всі люди які були в цьому вагоні підбігли до неї й стали допомагати всім чим можуть. А я, не гаючи часу, одразу побігла до провідника й розповіла йому, що сталося.
А провідник, не зволікаючи, викликав карету швидкої допомоги до найближчого населеного пункту. Ось ми вже під’їхали на найближчу станцію, електричка зупинилася, я та ще двоє чоловіків, один з яких був провідником, винесли жіночку до швидкої допомоги та поїхали разом з нею до найближчого пологового будинку.
Поки ми були в дорозі я взяла у неї мобільний телефон та зателефонувала її чоловікові. Розповіла все що трапилося з його дружиною в електричці та сказала місто і точну адресу, де знаходиться пологовий будинок, в якому народжуватиме його дружина. Чоловік цієї жіночки мовчки вислухав мене та сказав що виїжджає до нас.
І ось ми майже одночасно приїхали до пологового будинку з чоловіком. Він одразу ж обійняв та поцілував свою дружину і пішов разом з нею народжувати їхню дитинку. А я з цього міста викликала собі таксі та поїхала собі додому щаслива, що змогла допомогти в такій ситуації жіночці та її чоловікові. Звісно мене намагався віддячити чоловік та дати трошки грошей, але я відмовилася, адже це може статися з будь-ким.
