З Інною ми одружилися ще дуже молодими. Майже дітьми. Ледве по дев’ятнадцять років нам обом було.
Я був щасливий, адже поруч зі мною була справжня красуня. Висока, струнка, довговолоса і дуже симпатична. До того ж у нас було багато спільного.
А я низького зросту і плотної тілобудови, то ж мені пощастило, що моєю дружиною була така жінка. Ми ідеально доповнювали один одного.
Інна не дуже хотіла працювати, вона майже весь свій вільний час витрачала на себе, догляд за собою та саморозвиток.
А я багато працював, щоб у моєї дружини було все необхідне і найкраще. Заробляв я багато. У нас була і машина власна, і житло окреме.
За кілька років і син у нас народився. Все б наче було добре, як у звичайних родинах.
Коли син пішов до першого класу – моя дружина несподівано для всіх вирішила вийти на роботу. Мене це здивувало дуже сильно, але що тут поганого. Не цілими ж днями сидіти в чотирьох стінах.
З часом я захотів другу дитину, а дружина сказала що одного сина нам цілком достатньо. То ж цю розмову ми відклали у довгий ящик.
Все частіше Інна почала повертатися додому на підпитку. Весела і говірка. У них мало не щодня були якісь святкування на роботі, а йти окремо від колективу не пасувало.
Це й справді так, якщо всі – то всі. То ж я і тут мовчав. І продовжував її любити і старатися для нас.
А далі Інна все частіше поверталася додому з роботи дуже пізно. Я телефонував до неї на фірму, де вона була бухгалтером, але на дзвінки ніхто не відповідав. А якщо і відповідали, то казали що моя дружина давно додому пішла.
Одного разу я помітив, що її до нас додому підвозить розкішна іномарка. Інна знала, що я побачив це, і про дзвінки на роботу знала. От тільки вона думала, що я мамин синок і абсолютно нічого їй сказати не зможу.
Та я зірвався. Я накинувся на дружину з своїми словами, образами, криками, а на завершення і взагалі виставив її за двері.
Не можу я жити в одному домі і спати в одному ліжку з людиною, яка мене зраджує.
