Сам не розумію чому, але я завжди користувався популярністю серед дівчат. Спілкуючись в компанії я завжди помічав на собі зацікавлені погляди. В той час, як поруч було багато хлопців, дівчати чомусь надавали перевагу саме мені.
У мене в житті багато захоплень: дайвінг, настільний теніс, гра на гітарі. Можливо, саме тому я був таким цікавим дівчатам.
В нашій школі була одна неприступна красуня, яка відрізнялася від усіх своїм нестримним характером. Поліну неодноразово викликали до директора на виховну бесіду та погрожували виключити її зі школи.
Але всі хлопці чомусь були в неї закохані, в тому числі і я. Та я заховав свої почуття дуже далеко, адже не надіявся на взаємність.
Так пройшли шкільні роки, ми закінчили школу та кожен пішов власною дорогою. Я вступив до університету та у вільний від навчання час підробляв на роботі, а як склалася доля Поліни мені достеменно не було відомо. Знаю лише те, що у неї було дуже багато кавалерів та ні з одним вона не зустрічалася довго. Ініціатором розриву стосунків завжди була вона.
Одного разу ми з Поліною випадково зустрілися та я наче набрався сміливості, тож запропонував їй сходити на прогулянку. Я був готовий, що вона відповість мені грубо, але цього не сталося та дівчина погодилася.
Ми почали зустрічатися, я буквально носив її на руках та з великим нетерпінням чекав наступної зустрічі. Як ставилася до мене Поліна для мене було загадкою.
Дійшло до того, що Поліна познайомила мене зі своїми батьками та вони дуже добре до мене ставилися. Вважали, що кращого нареченого годі й шукати. Мама Поліни обережно натякала мені на те, що настав вже час узаконити наші стосунки, але Поліна вважала інакше. Вона хотіла вийти заміж за багатого чоловіка та ні від кого це не приховувала.
Це було абсолютно нетактовно щодо мене. Могла хоча б при мені не озвучувати своїх намірів.
Я не став засмучуватися з приводу її слів, принаймні удавав, що це так. Побажав їй успіхів в полюванні на жирну дичину та пішов.
Мені було дуже важко пережити цю ситуацію, але я вирішив, що у мене є гордість та так ставитися до себе я нікому не дозволю. Навіть коханій людині. Поліна довго шукала те, що їй потрібно та врешті-решт добилася свого. Скоро її чоловік їй набриднув та вона його покинула. Прийшла до мене з каяттям, зізнавалася в коханні, просила у мене пробачення.
На той час я уже все зрозумів та вважав Поліну недостойною мене. Тільки тепер я зрозумів наскільки кохання засліпило мої очі.
