Надворі було сонячно. Галина прокинулася від сліпучого проміння, що лягало їй на обличчя. Була восьма ранку. Спочатку не второпала, де вона. Білі стіни, в куточку тумбочка з ліками і пляшкою мінеральної води.
Ага, згадала, вона в лікарні. Кілька годин тому народила сина-богатиря. Ще й не встигла з чоловіком поділитися радістю. На жаль, Ігор у ці відповідальні дні перебуває у відрядженні. Викликали його перед самими пологами. Робота у нього така. Що ж поробиш.
Галина простягнула руку за телефоном, набрала номер Ігоря. У телефоні довго йшли гудки. Врешті чоловік обізвався:
-Дорогенька, як ти?
-Хочу тебе привітати, Ігорчику. Сьогодні вночі в тебе народився синочок. Ти чуєш мене!
Спочатку залягла німа тиша. Галина аж розхвилювалася:
– Коханий, ти де?
За мовчанням вибух емоцій:
– Невже, Галочко, я вже тато?! Я тебе обнімаю міцно-міцно! Ти справилася сама, без мене! Вибач, кохана, що залишив тебе в такі хвилини. Я дуже люблю тебе. Ти чуєш?! Зараз замовляю квиток додому і мчу до тебе, моє золотце! Хочу побачити тебе і нашого синочка. Який він, скажи мені? Подібний на тебе? Такий же білявенький з голубими очками?
Галина лише усміхалася у відповідь і казала, що дуже сумує за ним.
– Як ти? Як минули пологи? Було важко – скажи? – невгавав Ігор.
– Не хвилюйся – в мене все гаразд! Спочатку було дуже боляче. Думала, що не витримаю болю і помру, а потім, коли почула крик нашого малюка, коли побачила його кирпатенький носик, забула про все…
Зараз, після розмови з тобою, наче й не болить шов на животі і груди стали легшими… Я дуже скучила за тобою, Ігоре! Дуже…
– Я вже спаковую речі в валізу і на таксі мчу на вокзал, моя Галочко! Їду до тебе!
– Лишень до мене? Нас тепер двоє. Ти чуєш? У тебе є ще маленький Юрасик. Пам’ятаєш, як ми колись з тобою вибирали імена? Якщо буде дівчинка, то назвемо її Дариною, якщо хлопчик – то Юрієм!
Пам’ятаю, кохана, пам’ятаю. Назвемо синочка Юрієм. Наш Юрась. Я вже упакував речі. Треба викликати таксі. До зустрічі, Галиночко!..
Галина відчула, як зовсім ущух біль внизу живота після розмови з чоловіком. Потягнулася до дзеркала, усміхнулася сама до себе. Вигляд був не з найкращих, але очі світилися щастям. Подвійним щастям, адже в неї є тепер аж два мужчини, яких вона любить понад усе на світі.
До палати увійшла медсестра і принесла її маленьке щастячко. Галина притулила Юрася до грудей. Він жадібно вхопився спраглими губками за сосок. Було боляче і трепетно водночас від цього доторку маляти. Тихе щастя охопило її в цю мить. Ще день і вони зустрінуться з Ігорем! Вони будуть втрьох, як ніколи до того, щасливі!
