Оксана Миколаївна дивилась на величезний список страв, що написала зранку і розуміла, що день її буде напруженим. Все це вона приготує для сина з невісткою. Невістка її, звичайно, теж гарна господиня, але молоді надають перевагу салатикам з бутербродами, тому жінка вирішила зайнятись приготуванням гарячих блюд.
Ще вчора вона сумувала з того приводу, що Новий Рік їй доведеться зустрічати на самоті, а сьогодні просто світиться від щастя. Бо ввечері зателефонував син і запросив маму до себе в гості, разом з ними зустріти Новий Рік. Бідолашна так втішилась, що ще зранку дістала з балкона ялинку і почала її прикрашати, щоб по приїзду від дітей в її домі теж був святковий настрій. Цілий день жінка літала, як бджілка, і ялинку нарядила, і безліч страв наготувала, зібрала все приготовлене у дві великі сумки та викликала таксі. Сумки виявились досить нелегкими, тому таксист, побачивши як жінка ледве пересувається з ними, швиденько вийшов з машини, щоб допомогти.
– Поставте, будь ласка, ось цю так акуратно, щоб вона не перевернулась, там голубці можуть потекти – попросила жінка у водія.
Той у відповідь посміхнувся і відповів – будьте спокійні, до місця призначення доїдуть цілими та неушкодженими і ви, і ваші голубці. Це я вам гарантую, бо ж сам дуже люблю їх їсти, але це так давно було, що вже й не згадаю.
Оксана Миколаївна засміялась і сіла в машину.
– Я Леонід – представився чоловік – а вас як звати?
– Оксана – зніяковіло відповіла жінка.
В передсвятковому місці були страшенні затори, яким не було кінця краю. Вже пів години вони стояли в одному з провулків і чекали, поки «караван металевих конів» хоч на метр зрушить з місця. В машині панувала тиша. Таксист ще біля під’їзду вимкнув сій програвач, боячись, що цій пані його музині вподобання можуть прийти не до смаку. Цю тишу порушив телефонний дзвінок. Оксана хутко метнулася до кишені:
– Синочку, я вже в дорозі, незабаром буду у вас.
– Мамо, вибач, будь ласка, але повертайся додому. Неочікувано зателефонував мій керівник і запросив нас до себе на святкування, сама розумієш, що відмовляти йому незручно. Ти ж розумієш? Вибач!
– Але ж я так багато… – вона не договорила, і заплакала.
Вона дивилась у вікно й гірко плакала, думаючи про своє життя, яким знехтувала, заради сина. А він тепер відповідає їй такими вчинками.
– Що трапилося? – перервав її роздуми Леонід.
– Відвезіть, будь ласка, мене назад додому – промовила Оксана.
– Без сумнівів! Але ж ви геть засмучена! Так не годиться в Новорічну ніч, це свято для того, щоб бажання загадувати, а не плакати. Ви чуєте мене? Всі мрії в це свято здійснюються! Не вірите? – не вгамовувався таксист.
– Вірю – крізь сльози всміхнулася жінка, — ви дозволите мені зараз здійснити одне ваше бажання? – водій взагалі не зрозумів, але вона продовжила – заберіть, будь ласка, собі ті голубці, ви ж говорили, що дуже їх любите. А взагалі, все те заберіть, будь ласка. Там досхочу смачного приготовлено.
– О, ні. Ви ж для когось це готували! Мені соромно це забирати! – зніяковів водій.
– Розумієте, я це готувала для тих людей, яким не потрібно ні цих пакетів, ні мене, а так ви хоч посмакуєте, а мені буде приємно, що я когось порадувала.
Вже майже біля будинку чоловік промовив: – Оксано, а чи можу я попросити у вас ще про одне бажання? Чому б нам не відсвяткувати цей Новий Рік разом? Мені одному все одно забагато буде два пакети ваших страв, а я живу у центрі міста, там і ярмарок, і міська ялинка, і святкування, сумувати нам точно не доведеться? – він говорив багато і швидко, боячись не переконати її.
– Ви знаєте, а я таки погоджусь з вами, бо, навіть, якщо з мого боку – це легковажний крок, але в будь-якому разі, ваша ідея ліпша, аніж просто зустрічати Новий Рік на самоті.