Я зробив Лізі пропозицію і ми зіграли невеличке весілля для найрідніших. Тепер ми стали повноцінною сім’єю. Все було добре. До того, як закінчилось весілля. Після свята я став помічати, що Ліза має певні особливості в побуті.
Вона не сильно хвилюється чи помитий посуд, чи ні. Може не митись по декілька днів, не чистити зуби, не мити голову довго. Та й в цілому в квартиру тепер було весь час брудно. Завжди. Я приходив з роботи та замість того, щоб відпочити, прибирав квартиру та готував їсти, бо ж Ліза не робила нічого, окрім перегляду серіалів.
Але при цьому, якщо їй сказати про те, що треба це зробити – вона зробить. Взагалі без питань. Без скарг чи ще чогось. Але вона ж доросла двадцяти п’яти річна жінка, яка старша від мене на два роки. Я не розумів, чому в неї з гігієною та прибиранням такі великі проблеми.
Проте витримати такого довго я не міг. Тим більше, що після народження доньки, Ліза стала дорікати мені весь час, що я дуже мало заробляю(хоча моя зарплата була вже тоді доволі хорошою) і дитині не приділяю уваги. Хоча як я міг, якщо доводилось ще за дружиною все прибирати та мити?
Я прожив з нею так майже два роки. І не витримав більше. Тому, коли Софійці виповнилось півтора роки – подав на розлучення та досягнув того, щоб місце проживання дитини визначили зі мною. Я не збирався доньку за лишати в тій антисанітарії, в якій живе Ліза.
Але як я не помітив це ще до весілля? Все, насправді, доволі просто. Вона тоді жила з батьками і завжди на побачення приходила чиста, а вдома був порядок. І я не міг передбачити те, що так станеться. Проте головне зраз те, що Софійка зі мною, я впевнений в тому, що дитина в безпеці та в чистоті й достатку.
