Я закохався в неї. Вона пахла щастям і надією.
Вона подавала надію на те, що з нею можна все. Для цього достатньо усміхнутися і підморгнути до неї.
Вона, здавалося мені, має здатність піднімати настрій оточення. Для цього їй достатньо ділитися своїм позитивом і гармонією.
Вона для мене пахла близькістю, обіймами і любов’ю. Відчуваючи її тепло навіть на відстані, я прагнув бути відкритим з нею. Відчував, що з нею поруч дуже комфортно. Вона постійно мотивувала б мене до нових досягнень.
Я постійно шукав причини, щоб опинитися поряд з нею, щоб перегодя упасти в її обійми. Або хоч би зловити її погляд чи усмішку. Мені було б з нею найзатишніше в цьому світі.
У її поведінці, погляді я ловив невловиме, я спивав блаженство, що витало навкіл неї в миті її присутності.
Мій настрій під час зустрічі з нею змінювався неймовірним чином. Достатньо було їй промовити до мене «добрий день» або усміхнутися, і я вже був щасливий. За лічені секунди мій емоційний стан міг повернутися з «ніг» на «голову».
Я став вкрай вразливим до її емоційного стану. Її сміх породжував сміх у мені, її сум заставляв мене також сумувати. Звісно, я шукав різні шляхи, щоб бодай заговорити з нею. Але мені, на жаль, наразі це не вдавалося.
Навчився підхоплювати її настрій за лічені миті. У мене підсвідомо пробуджувалися емоції, які розривали мене, однак поки що не міг поділитися з нею своїми почуттями.
Вона була, з мого погляду, емоційно стійка і рішуча. Вона викликала у всіх симпатію. У її присутності в мене покращувалося самопочуття і мій настрій.
Як зауважив, вона дивним чином ощасливлювала мене власною присутністю. Заряджала хорошим настроєм, мотивувала, наповнювала почуттями щастя і любові. З нею, здавалося, я міг би подолати всі життєві негаразди.
У душі я вже виношував план, як я дарую їй квіти, обнімаю, потім ми беремося за руки і разом, щасливі, йдемо назустріч сонцю… Йдемо назустріч життю.
Вона була для мене всім… Аж поки я одного разу випадково не зустрів її в парку, де вона гуляла разом з чоловіком і дитиною.
Я спочатку не повірив власним очам, призупинився і ще раз глянув у її сторону. Так, це була вона!
Я розвернувся і пришвидшив ходу, щоб тільки не зустрітися з нею. Більше не мав бажання її бачити. Ніколи!
