Мені тридцять шість років і зараз я успішний бізнесмен. У мене чудова команда, прибуткова робота та кохана дружина поруч. Таким щасливим я став зовсім нещодавно. І для цього у мене був величезний стимул – моє розбите серце.
У двадцять чотири роки я зустрів дівчину, яку палко покохав. У нас були такі стосунки, що мені здавалося, що я на сьомому небі від щастя. Але так тривало не довго.
Віка, так звали мою дівчину, захотіла переїхати до столицю Ми зібрали речі і поїхали. Місяців три жили ми як і раніше.
Аж одного дня, наче блискавкою, Віка обпекла мене своїм зізнанням. Вона прийшла додому, на нашу орендовану квартиру і почала збирати свої речі. Мовляв, не може все життя прожити зі мною у цій орендованій квартирі і що вона зустріла чоловіка, який здатний забезпечити їй той рівень життя, на який вона заслуговує.
Я був розбитий морально. Кілька днів просто ридав в подушку. А потім зібрав всі свої сили в кулак і почав працювати. Багато працювати. Я зміг поєднати себе на трьох роботах одночасно. Так за два роки я назбирав кругленьку суму і вирішив ризикнути. Все до останньої копійки я вклав у відкриття власного бізнесу. І не прогадав.
Вже за кілька років я придбав собі квартиру у престижному районі Києва, зробив там ремонт.
Пізніше і машину купив. А далі почав розширювати свій бізнес.
Зараз я є досить успішний підприємець.
Кілька тижнів тому я зустрів Віку. Я саме чекав на свій рейс в аеропорті, і навіть згадувати про неї не думав. Аж раптом, стюардеса почала до мене мило посміхатися і запитала чи це я.
Віку я впізнав не одразу, вона змінилася, навіть постаріла дещо. Лише її усмішка і дві ямочки в які колись я так палко закохався – дали мені зрозуміти, що це вона.
Скажу чесно, почуття одразу мене накрили. Так, наче цих образ, болю і розлуки не було. От лише ніжний погляд моєї дружини дивився на мене з екрану мого телефону.
