Мою подругу звуть Аліса. Давно вона вийшла заміж і вже з чоловіком мають діток. Та весь цей час їхня сім’я не обходиться без допомоги батьків. Батьки подружки навіть уступили їм квартиру, а самі поїхали в село на дачу. А нещодавно за горнятком кави я взагалі дізналась, що вони допомагають ще й фінансово. До того ж, матір Аліси, Марина Василівна весь час літом робить велику кількість закруток і відправляє дітям.
Ми дружимо уже 15 років. Ще в шкільні роки були надто близькими, а от зараз, ясна справа, спілкуємось менше, адже у кожної сім’я, свої турботи, переживання. Та буває, що якось зустрінемось, вип’ємо чаю з тістечком, обговоримо новини.
І ось ми знову зустрілися в улюбленій кав’ярні. Вже за декілька хвилин розмови Аліса почала випалювати скарги на свою матір. Кожного року вона передавала їм багато консервацій. І не раз. І не по декілька банок. А бувало й по 20. Та подружці це все не потрібно. Вона просто бере і несе це відразу на смітник. А потім поступово миє банки і віддає, ніби уже все з’їли.
Виявилося, що це було вже не вперше. Ось таку дяку за турботу виказувала жінка. Зараз вона взагалі перестала турбуватися і везти ці всі передачі додому, викидає прямо на автостанції, коли забирає їх з автобуса.
А тоді вони всі йдуть сім’єю в супермаркет, закуповують нові банки і віддають матері в село. А старенька ж радіє, тішиться, що діти так люблять і шанують її працю. А потім їй хочеться знову порадувати діток і влітку знову починається сезон заготівлі закруток.
Аліса ж каже, що перші рази вона намагалась пояснити матері, що їм це все не треба. Нібито діти і чоловік такого точно не їдять. А вона сама рідко буває, що щось із цього «вкине» в рот. Але мама наполягла, а зараз це переросло в традицію. Кожного літа одне й те ж саме.
А буває, що Марина Василівна і сама з повними торбами в гості навідується. Одного разу вона так напакувала сумки, що зрушити з місця не могла. А коли досунула, то спини на місці вже не було. Лікування забрало купу грошей і часу. Та стареньку це ніяк не підкосило. Вона і далі продовжує робити свою справу.
Аліса сказала, що після останнього такого заїзду на балконі вільного клаптика не залишилося. Все забито соліннями від мами. Вже бувало, що й сусідам роздавала, колегам, друзям. Та ніхто особливо не горів бажанням забирати те добро. Тому іншого виходу, як викидати у неї нема.
