Моя сестра – справжня супергероїня. Вона вpятyвAлA дитину від стаї 3лux собак. В неї в руках не було нічого, окрім сумочки.
Йшла сестра ввечері з роботи. Було не надто пізно, але ніч наступала на п’яти. Сестра говорила з колегою по телефоні. Вона навіть не пам’ятає про що. Тут її увагу привернув гавкіт. Вона роззирнулася. Здається, собаки були далеко. Сестра знизала плечима і пішла далі.
Через секунду гавкіт повернувся з новою силою. Десь в далині закричала дитина. Сестра навіть не зрозуміла по голосу, то хлопчик чи дівчинка кричить. Вона скинула дзвінок і хутко побігла на крики. На тонких підборах в вісім сантиметрів, сестра летіла, наче блискавка.
На черговому повороті, звуки стали ще гучнішими. Ще трішки. Сестра вже близько. Вона бігла і думала, чим відбиватися від собак. В руках лише сумочка. Навряд чи вона буде ефективним знаряддям. Сестра хаотично продумувала план спасіння дитини. Нарешті вона згадала про балончик з лаком для волосся. Сестра витягла його з сумочки одним рухом. Як добре, що в такий доленосний момент, жіноча сумочка не ховала на дні потрібні речі.
Сестра нарешті добігла до постраждалого. Картина була страшна, але моя героїня заборонила собі панікувати. Вона лише на секунду зупинила погляд на червоній калюжі. З кишені куртки сестра вийняла запальничку, а потім показала фокус з вогнем. Собаки перелякалися. Комусь вона підпалила шерсть. Скажете, це не гуманно! А що було робити? Дикі пси шmAтyвAлu дитину. Не буде ж сестра їй ласкаво просити відпустити п0cтpAждAл0г0.
Найнагліша псина встигла цапнути сестру за ногу. Вона гарно полила її з балончику. Не хвилюйтеся. Запальничку не використовувала. Собаки кинулися навтьоки. Сестра одразу підбігла до хлопця. Бідолашний плакав і просився до мами. Дитина нічого не розуміла.
Через якусь мить, приїхала швидка. Вони погрузили хлопця і мою сестру в карату швидкої допомоги. На цьому історія не завершилася. Треба було зробити щеплення від сказу, чи як воно називається. За потрібними препаратами бігала по всьому місту я. Лікарі накладали шви. Хлопець ще довго пролежав в лікарні. Сестру протримали менше.
Вона стала героїнею в моїх очах. Батьки хлопця безмежно їй дякували. Їх обурювало, що в жилому районі, де це все трапилося, ніхто не вийшов на захист їхньої дитини. Як стало потім відомо, хтось з захопленням дивився на потерпілого з вікна, інші робили вигляд, що «їхня хата з краю». В місцевій газеті мою сестру засудили. Назвали «божевільною жuв0дEpk0ю, яка п03нyщAлAcя над тваринами». Добре, що батьки того хлопця вели активне соціальне життя. Вони розмістили пост в соціальних мережах з подякою для їхньої рятувальниці, який побачило тисячі людей. Репутацію сестри врятували.
Ось така цікава історія про, з одного боку, людську байдужість, а з іншого – шляхетність.
