Моя мати завжди була помішана на прибиранні. А її методи «привчання до чистоти» були дещо занадто… дивними та неадекватними!
Я ніколи не чув слів похвали від неї за те, що я гарно прибрав чи помив посуд. А лише прискіпування до того, що вийшло не ідеально, або що я пропустив. І ці прискіпування переросли в покарання, крики та навіть піднімання рук на мене.
І якщо я ще намагався триматись та якось протестувати таким маминим методам, то моя старша сестра швидко зламалась під таким тиском та просто механічно виконувала все, що їй казала мати.
Саме через це мама весь час мене порівнювала з сестрою, яка для неї стала ідеальною дитиною. Ідеальною та зручною для мами, але безвольною та безхарактерною. Мене злило весь час це порівнювання, але водночас я розумів, що відбулось з сестрою та мені її завжди було дуже шкода.
Тому, як тільки я знайшов нормальну роботу ще під час навчання, то одразу переїхав жити самостійно. Так, на орендованій квартирі, але зате сам і без мами. Хоча вона дуже протестувала та всіляко намагалась завадити моєму переїзду. То гаманець сховала мій, то ключі від квартири, то взагалі паспорт мій забрала.
Мене це страшно дратувало, а тому бажання переїхати все збільшувалось. І я переїхав. Така благодать, коли ти сам вирішуєш, що тобі робити, в що ні. Коли ти сам знаєш, коли прибирати, а коли не потрібно. Хоча з прибиранням в мене досі конфлікти і я з часом став більше заробляти, щоб мати змогу замовляти прибиральницю.
Але до цього мама дозволяла собі приходити до мене без попередження та починала прибирати в мене все в квартирі. І після таких її сеансів я нічого не міг знайти. Взагалі. З часом я без попередження переїхав та сказав, що тепер буду приїздити в гості сам, не треба до мене приходити. Так мама скандал влаштувала.
Проте я не повівся на цю її маніпуляцію, адже я вже дорослий двадцяти п’ятирічний чоловік, який сам може про себе подбати і без її уявлення про чистоту та порядок. Тим більше досить вже порушувати мій особистий простір своїми забаганками. Я давно хотів покласти цьому всьому край.
