Вона їм не рідна, цим пятьом Та хто скаже
Єгор осиротів. Дружина не пережила останніх пологів.
Що робити? Залишилося пятеро дітей. Найстаршому, Василькові, девять. Петрику сім. Близнюки Данилко й Марко по чотири. А найменшій, Софійці, всього три місяці довгоочікувана донечка
Голодних дітей жаліти не варто. Вночі, коли всі засинають, Єгор виходить на ґанок, курить
Спочатку справлявся сам. Допомагала своячка, але ненадовго. Рідніх більше не було. Хотіла забрати Данилка з Марком, щоб полегшити йому ношу. Потім приходили з опіки.
Пропонували віддати дітей до інтернату. Та Єгор і слухати не хотів. Як можна своїх дітей комусь віддати? Як жити після цього? Важко? Так. Але вони ростуть, ось і виростуть.
Старшим інколи уроки перевіряв. З Софійкою було найбільше клопоту. Але Василько й Петрик допомагали.
Медсестра Ніна Степанівна часто приходила, доглядала. Одного разу пообіцяла знайти няньку. Чоловіку з немовлям нелегко. Каже, дівчина роботяща, у лікарні працює.
Своїх дітей у неї немає, ще не заміжня. Але братів і сестер виховувала з багатодітної родини, із сусіднього села. Так у їхній хаті зявилась Ганна.
Невисока, міцна, з русявою косою. І мовчазна. Зайвого слова не промовить. Та з її приходом усе змінилося. Хата засяяла вимита, вичищена.
Дитячий одяг поштопала, перепрала. І за Софійкою встигала доглянути, і наварити-насмажити. У школі та садочку відразу помітили зміни. Діти чисті, охайні, одягнені не абияк.
Якось Софійка занедужала, температура піднялася. Лікар сказав догляд важливий. Вона ночами не спала, сиділа коло дитини. Виходила її. І так непомітно залишилася в їхньому домі
Молодші вже «мамою» кликали, сумували за материнською теплотою. А Ганна не скупилася на ласку. І погладить, і обійме. Хіба ж дітям відмовляти?
Старші, Василько з Петриком, спочатку дивувались. Потім просто «Ганно» стали звати. Не мама, не няня просто Ганна. Щоб памятати, що справжня мама в них була
Рідні Ганни бурчали:
Навіщо тобі чужа обуза? Хлопців у селі мало?
Хлопці є, відповідала вона. Та мені Єгора шкода І діти звикли
Так і жили. Пятнадцять років проминуло непомітно. Діти росли, вчилися. Бували й проблеми Єгор інколи і за ремінь хапався. А Ганна зупиняла: «Постривай, батьку, спершу розібратися треба».
На селі її вже не «Ганною» кликали, а Ганною Іванівною поважали. Василько до того часу одружився, очікували первістка.
Молоді жили окремо. Василь у радгоспі працював не абияк, а з відзнакою. Петро в місті інститут закінчував. Ганна ним пишалася: «Інженером буде синок!»
Софійка вже у девятому класі. І співає, і танцює без неї жодне свято не обходиться.
А Єгор думав, як добре Ніна Степанівна йому дружину підібрала
Того літа Ганна відчула щось не так. Ніколи не хворіла, а тепер раптом очі темніють, нудота
Єгора з цигарками на ґанок виганяла погано їй ставало. Пішла до лікаря.
Повернулася мовчазна. На Єгорові запитання відмахнулася: «Нісенітниця, усе гаразд».
А вночі, коли всі заснули, покликала його на ґанок:
Посидь, батьку Лікар сказав дитина буде Пізно щось робити
Єгор остовпів:
Який сором? Старші вже дорослі! Значить, готуватимемося!
Як дітям сказати?
Сам скажу.
За столом зібрав усіх і сказав просто:
Любі дітки, скоро у вас ще братик буде. Або сестричка.
Ганна почервоніла, в тарілці щось шукала.
Василько реготав:
Класно, мамо! Разом із моєю дружиною народжуйте!
Данилко підхопив:
Братика треба!
А Марко заперечив:
Ні, дівчинку! У нас хлопців повно, а дівчинка одна!
Софійка зиркнула на нього:
Я їй банти вязуватиму!
Петро повчально додав:
Виховувати треба
Виховаємо, сказав Єгор.
Ганна все соромилася, хусткою живіт прикривала.
Місяці минули. Вже раділи онукові Василя. Петро до інституту повернувся. Данилко з Марком у технікум вступили. Софійка до школи пішла, з хлопцем зустрічатися почала.
Однієї ночі Ганна скрикнула:
Єгоре Почалося
Він зблід:
Зараз швидку викличу!
Софійка вибігла, повернулася за дві хвилини:
Тарас відвезе!
«Тарас» подумала Ганна, коли новий біль проколов її.
Єгор всю нічь на ґанку пологового сидів, палив. На ранок няня вийшла:
У тебе вже пятеро? Тепер семеро! Двійню твоя красуня принесла!
Двійню?!
Хлопчик і дівчинка!
На виписку вся родина зібралася. Навіть студенти відпросилися. Медсестра винесла
