Вона завітала у мій дім напередодні нашого з Денисом весілля й сказала, що через мене втратила дитину: «Мій біль на твоїх дітях сторицею відізветься»

Лариса прожила з Денисом сім років, але за цей час так і не змогла пізнати радість материнства. Дівчина хвилювалася, що причина у ній, адже вагітність у неї була й не одна, а от виносити дитинку вона не може. Хоч Денис втішав її та запевняв, що у них будуть дітки, дівчина вирішила все з’ясувати.

Вона записалася на огляд до найкращого гінеколога кого їй рекомендували подруги та знайомі. Здала всі необхідні аналізи, пройшла обстеження й почула те ж саме, що й від інших: «Ви абсолютно здорова жінка, організм якої здатен зачати та виносити дитину».  

Після цього візиту Лариса знову завагітніла. Вона була дуже обережною, нікому не розповідала про свій цікавий стан, не навантажувала себе, думала лише про хороше й навіть на роботі взяла відпустку власним коштом на невизначений термін.

Денис був щасливий, носив жінку на руках й всі справи по дому взяв на себе. Вони так сильно надіялися, що цього разу все дійсно буде добре, що черговий викидень вдарив по парі найболючіше.

Дівчина втомилася переживати це знову й знову. Хоч вона й не вірила в магію, духів та інший світ, все ж завітала до знахарки. Жінка видавалася звичайною собі господинею. В домі чисто, немає ніяких масивних свічок, сивого диму та чорного кота, як вона собі це уявляла.

Знахарка пригостила Ларису кавою, а потім забрала у неї чашку й заглядаючи у неї стала розповідати. Вона згадувала такі подробиці із життя дівчини, про які ніхто окрім неї самої не знав. Ларисі стало лячно, вона навіть відчула, як мурахи побігли по шкірі.

-То у мене буде дитина? – обережно запитала дівчина.

-Буде, але не від теперішнього чоловіка – спокійно відповіла знахарка.

-Як таке можливо, я не хочу розлучатися з Денисом. Ми кохаємо один одного й мріємо стати батьками.

-Це твоє право, але якщо залишишся з теперішнім чоловіком про дітей можеш навіть не мріяти

-Але чому? – роздратовано вирвалося у дівчини.

-А це вже хай тобі твоя свекруха розповість.

Лариса йшла додому й не знала чи варто розповідати про свій візит до знахарки Поліні Олександрівні. У них й так стосунки не дуже, та сердиться, що невістка не може виносити дитину, а тут Лариса всю провину на неї перекладе. Втім, якщо не запитає, то й ніколи не дізнається.

Добре, що Денис у той час був на роботі. Поліна Олександрівна поралася на кухні, коли невістка зайшла у будинок.

-Де це ти ходиш цілий день? Немає кому й помогти.

-Я була у знахарки. Вона сказала, що я не можу виносити дитини через вас й ви самі мені про все розповісте.

Поліна Олександрівна припинила місити тісто. По щоках жінки побігли сльози. Вона важко впала на стілець й розридалася. Лариса ще ніколи не бачила свою свекруху в такому стані.

-Мамо, вам зле? Подати води?

-Присядь, дочко. Я мушу тобі в дечому зізнатися. По молодості я сильно закохалася в Олексія, батька Дениса, але хлопець не відповідав мені взаємністю, бо кохав свою сусідку, Марічку. Мені було важко дивитися, як вони воркують одне з одним, серце розривалося на шматки. Тоді я вирішила отримати бажане будь-яким способом й також пішла до бабки, але не про долю питати, а просити про приворот.

Вона дала мені мішечок з якимись травами й сказала заварити чаю й дати його випити Денису. Я так і зробила, хоча й не вірила, що це спрацює. Через три дні хлопець прийшов до моїх батьків зі сватами, а Марічка залишилася одна. Вона завітала у мій дім напередодні нашого з Денисом весілля й сказала, що через мене втратила дитину. «Мій біль на твоїх дітях сторицею відізветься»

Після того я її ніколи не бачила, а з Олексієм ми довго не нажили. Він сильно почав пити й дуже швидко пішов на той світ.

Я була вражена зізнанням Поліни Олександрівни. Виходить, що я страждаю через її гріх. Хоч як сильно я кохала Дениса, але все одного вирішила віти від нього. Через рік зустріла іншого хлопця й майже одразу завагітніла. Зараз не можу натішитися своєю донечкою й щиро співчуваю долі свого колишнього чоловіка. З чистими думками я бажаю йому лише найкращого.

Оцініть статтю
Дюшес
Вона завітала у мій дім напередодні нашого з Денисом весілля й сказала, що через мене втратила дитину: «Мій біль на твоїх дітях сторицею відізветься»