Мій син одружився зі своєю дівчиною, коли йому було 22 роки, а нареченій ледь виповнилося 18 років. На той момент Оксана почала навчатися в університеті. У нас з чоловіком була можливість подарувати молодій сім’ї квартиру на весілля. Туди вони й переїхали. Деякий час працював лише мій син Михайло, вони вчилися планувати сімейний бюджет, було багато помилок та мені не раз доводилося виручати молоду сім’ю грошима.
Коли на роботу вийшла Оксана, грошей стало вдвічі більше та молоде подружжя почало розкошувати. Не знаю звідки у них з’явилася потреба купити автомобіль, але вони обоє загорілися цією ідеєю. Михайло казав, що вони будуть подорожувати на автомобілі. Це нічого, що зараз у них немає всієї суми для купівлі автомобіля, можна ж взяти кредит. Скільки ми їх не відмовляли від цієї затії, все марно. Вони вже дорослі та самі все вирішили.
Ну добре, купили автомобіль, приїхали, показали його. Щасливі… Автомобіль новенький, на сонці виблискує. Михайло казав, що покатає мене, я відмовилась, сказала, о іншим разом покатаюся.
Потім вирішили їхати на море на автомобілі. Михайло вирішив, що це нові враження та не вимагає великих витрат.
Син не розуміє, що автомобіль це пасив. Він не приносить доходу, лише спричиняє додаткові витрати. Крім платежів по кредиту автомобіль вимагає обслуговування, заміни мастила, заправку бензином, техогляд, страховку і тому подібне. Робота Оксани та Михайла знаходиться недалеко від дому та вони ходять на неї пішки.
В результаті вони дуже багато витратили на відпочинок та не змогли внести платіж по кредиту. Знову прийшли до мене за допомогою. Та це ще не все, виявилося, що Оксана вагітна та скоро їх дохід зменшиться вдвоє. І чому вони не слухали старших які застерігали їх від необдуманого кроку?
