Павло і Ніна в органах опіки знали всіх. Вони вже кілька років ходять сюди, немов на роботу. Хочуть взяти на усиновлення дитину. Але одна умова. Щоб дитинка була маленька, не більше одного місяця. Тому і провідують їх кожного тижня, чекаючи коли знайдеться така мама, яка відмовиться від своєї дитини. Раніше їм повсякчас говорили про діток від яких відмовилася мати. Коли Павло і Ніна зібрали документи, такого не сталося.
Вони почали втрачати надію, коли одного ранку їм телефонували з пологового. Відмовилася від дівчинки. Річ у тім, що та мама народила двійню, хлопчика і дівчинку. Хлопчика взяла з собою, від дівчинки відмовилася. Знову Ніні не сподобалася ситуація. В житті все може статися. Якщо брат із сестрою зустрінуться колись, то як їм батькам бути, чого чекати. Сумнівалася дівчина. Павло стояв на своєму. Беремо, чого чекати.
Дівчинка здорова, будемо виховувати, а там видно буде. Умовив Ніну. Через тиждень привезли маленьку Світланку додому. А ще через тиждень телефонували з органів опіки. Та мама відмовилася і від сина. Тому якщо не проти, то не розлучати ж сестричку з братиком. Павло і Ніна тільки за. Вони Щасливі. Нарешті в них повноцінна сім’я. Важко приходиться Ніні з двома малюками, але її те не лякає.
Вони з чоловіком справляться. Надумали переїхати в інше місто, щоб ніхто не знав, що діти не рідні. Вони найрідніші. Яке там серце в рідної матері, що так запросто відмовилася від своїх кровинок. Наразі Ніна нізащо не віддасть, прикипіла до них всім серцем.
