Багато хто з великим нетерпінням чекає літа, щоб поїхати на відпочинок, а я чекаю літа, щоб мої батьки поскоріше поїхали на дачу. Сил моїх вже більше немає.
Спочатку вони обоє працювали та був спокій, а після того, як вони вийшли на пенсію моє життя стало нестерпним. Вони мене уже замучили тим, що чоловік має забезпечити свою сім’ю житлом, вважають, що я недостатньо заробляю, раз ми з дружиною не можемо купити собі житло та змушені жити з ними. Навіть у свій вихідний я не можу відпочити та вони відправляють мене шукати роботу.
Батько займав керівну посаду, багато заробляв, але цю квартиру він не купив, йому дали її від заводу. Його лідерські якості не дають нам спокою. Лише влітку, коли вони з мамою їдуть на дачу, ми можемо відпочити.
Дістається і нашій доньці, батьки переконані, що вона неодмінно має стати відмінницею, щоб займати керівну посаду як її дідусь. Чомусь вони ще й досі переконані, що від хороших оцінок залежить яку посаду вона буде займати в майбутньому.
А коли до нас приходять гості, то вони соромляться мене, кажуть, що я не можу заробити грошей на власне житло, от і доводиться нам жити з ними. З кожним це стає все нестерпніше чути.
Найбільше мене нервує, що вони регулярно промивають мозок моїй доньці, вона стала вже такою нервовою, погано спить та їсть, а коли отримає погану оцінку, то взагалі боїться йти додому. Одного разу до пізнього вечора була на вулиці та чекала поки я прийду з роботи, щоб разом зайти до квартири.
Дружина просить мене знайти житло в оренду, бо вона теж вже більше не витримує. Та поки наше фінансове становище не дозволяє нам цього зробити, а в батьків трикімнатна квартира та ми дуже багато економимо.
Інколи трапляються такі випадки, що доходить до абсурду. Одного разу, коли я голився до мене без стуку увійшов батько та сказав, що я такий непутящий, що навіть голитися нормально не вмію та почав показувати як це правильно робити. Уявляєте собі?!
Остання моя суперечка з батьками призвела до того, що я запропонував обміняти їх квартиру на дві, та вони ще більше на мене розсердились. Сказали, щоб я своїм майном розпоряджався. От зароблю на власну квартиру і тоді буду робити з нею все, що захочу.
Вони звичайно мають рацію, але я не можу ж стрибнути вище голови?! Навіщо ж так тиснути на мене?
Останнім часом не тільки донька погано спить та їсть, але й ми з дружиною також. Дружина вживає антидепресанти, а я не хочу повертатися з роботи додому. У мене такий вигляд, що на роботі мене запитують чи не піти мені у відпустку.
Ми вже збилися з ніг у пошуках правильного виходу з цієї ситуації та поки нічого не придумали. Від нервового напруження ми не можемо тверезо мислити.
Тому ми просимо поради у тих, хто був в подібній ситуації як ми. Має ж бути якийсь вихід з цієї ситуації.
