Сашко лежав на ліжку і плакав. То була незнайома йому кімната. Незнайомі люди та стіни. Дитбудинок. Чотирьох річному хлопцю було дуже страшно, тому що він не розумів – де поділися його батьки. Хлопчаче серце стискалося, боліло, він гукав маму. Але це не допомагало. Всі спали. Ніхто і не прокинувся, бо звикли до новачків, що рюмсають. Вихователям не було діла до чергової дитини, що плаче. Сашко був одинокий у цьому храмі байдужості.
Сашко з’явився на світ завдяки дівчині, у якої була алкозалежність. Вона одразу кинула дитину в пологовому. Через 6 місяців хлопця усиновила хороша родина, де він прожив кілька щасливих років. Хлопець був не в курсі, що живе в нерідних батьків, тому що в пам’яті не збереглася зрада рідної матері. Працівники дитбудинку казали, що хлопцеві дуже пощастило не пам’ятати, як народився. Можливо йому розкажуть, як почалося його життя, коли він підросте. І в дорослому тоді він зможе краще перенести зраду.
Коли Сашкові було 3,5 роки, у нього з’явилася сестричка. Поки нового члена родини не було, всі дуже любили Сашка. Ліна не випускала його з рук, завалила іграшками. Любові було дуже багато. Іноді здавалося, що занадто. Але згодом любов кудись пропала. Він не розумів, чому так відбувається. Намагався привернути до себе увагу, залазив на руки до мами, голубився до неї. Але Ліна ставала холодною до малого. Всю увагу віддавала доньці.
На жаль, чоловік Ліни Сергій був проти усиновлення. Він не міг збагнути, як полюбити дитину, яка не твоя. У його розумінні діти повинні бути з плоті і крові батьків. Сашка він вважав чужим. Але не міг без сліз дивитися на дружину, яка через безплідність наполягала на усиновленні.
Ліна розплачувалася бездітністю помилками молодості. У 16 років вона завагітніла від однокласника. Батьки наполягали на тому, щоб дівчина народжувала. Але вона ухвалила інше рішення і позбулася дитини. Це негативно вплинуло на жіноче здоров’я. Жінка лікувалася у багатьох лікарів, викинула на це купу грошей, але результат був один: вагітність не наставала.
Коли медицина не допомогла, жінка звернулася до магії. Різні ворожки витягнули з нею не одну тисячу гривень, але дві смужки на тесті так і не з’являлися.
Сергій сподівався, що полюбить Сашка. Так і сталося: за ці кілька років Сергій полюбив хлопця, але в глибині душі не визнав його. І тут сталося диво, яке часто буває у родинах, які усиновили – дружина народила доньку. Бог таким чином дякує людям, які врятували покинуту душу. Але ці люди не зрозуміли Божого дарунку. І тут любов до сина змінилася на дратівливість. Сашко відчував, що його батьки його більше не люблять і почав мочитися вночі. Це дратувало Сергія ще більше, через що він навіть підняв руку на дитину.
Згодом Сергій почав розмову про те, що Сашка треба повернути в дитбудинок. Чоловік говорив про це годинами, наводив купу аргументів. Але головним було те, що він ніколи не полюбить його так, як рідного. Сашко не рідний, він плід кохання інших батьків, а не Ліни та Сергія. Жінка ж мовчала і також схилялася до думки, що Сашка треба позбутися. Коли з’явилася донька, вона зовсім розлюбила сина.
І тут рішення про відмову від Сашка ухвалено. Сергій та Ліна поїхали разом з хлопцем в суд, щоб відмовитися від нього.Найняли хорошого адвоката, щоб вже напевне позбутися сина. Хлопця залишили самого в кімнаті, де він пробув годину. Йому здалося, що пройшла вічність. Коли двері відчинилися, він зрадів, адже прийшли батьки. Але запідозрив щось погане, тому що за батьками стояла незнайома тітка. Ліна холодно сказала, що Сашко поїде з цією тіткою. Колишня мама навіть не глянула на дитину. Коротко кинула ці слова і пішла, не озираючись. Не поцілувала та не обняла. Таке враження, що цуценя приїхала здавати. Та навіть не всі люди наважуються піти на такі дії. Це ж не сукню, що не сподобалася, повернути до магазину. Це дитина, що відчуває та розуміє все.
Саша був шокований. Він підірвався зі стільця та побіг за мамою, почав лити сльози. Кричав, щоб мама почекала, але Ліна йшла немов снігова королева. Незнайомка вхопила хлопця за руку, але той вкусив її і побіг. Ліна зникла за дверима, а Сашка відвезли до нового дому – дитбудинку.
Сашко чекав батьків, але минали тижні, а їх не було. Виховательки перешіптувалися між собою про складну долю хлопця, адже його зрадили двічі. Такого випадку давно не було в дитбудинку. Лише одна вихователька тьотя Валя пройнялася жалем до Сашка. Хлопець також її прийняв і лише з її рук їв. Жінка його заспокоювала і згодом хлопець заспокоївся, перестав мочитися по ночах. Став частіше посміхатися і гратися з іншими дітьми.
Схоже, що Бог не пробачив Ліні та Сергію їхню зраду. Через 2 місяці після того, як вони відмовилися від Сашка, їх спіткало горе. Ліна гуляла на вулиці з колискою, коли її збила машина. На жаль, матір з донькою не вижили. Сергій з горя спився. Спочатку тримався, але згодом алкоголь став частим гостем на його столі. Чоловік пропив квартиру і почав бомжувати.
А Сашко все ж знайшов родину. Про його долю прочитав священник у газеті і взяв в свою родину попри те, що там вже було 5 дітей. Цим людям було байдуже, рідний Сашко чи ні. Вони полюбили його серцем.
В матеріалі використані ілюстративні фото.
