Уявляєш, така історія трапилася в самому серці Києва, серед хмарочосів на Печерську. Повір, після неї починаєш ще більше цінувати кожну людину поряд.
Отже, у великій айтішній компанії, де гроші крутяться, як на Привокзальному ринку, проводили якусь важливу нараду. Уся переговорка блищить, всюди скло до блиску вимите. Там працювала молода дівчина-господарка, Іванна в синіх джинсах і простенькому білому фартушку. Вона мовчки натирала вікна, доки поруч двоє босів, Тарас та Роман, щось там гаряче жваво обговорювали, показуючи один одному кольорові графіки на плазмі. Раділи, уявляючи прибутки в мільйонах гривень.
Тут Тарас поправляє свій модний піджак і звертається до колеги, навіть не намагаючись тихіше говорити:
Та не переймайся ти щодо витоку інфи. Тут же працює персонал, що хіба школу завершив. Які в них розуміння про ці всі цифри?
Роман лише посміхнувся, навіть не глянувши у бік Іванни, ніби її й не існує.
І тут, у цей момент, Іванна застигла просто навпроти величезного екрану. Тряпка зависла в повітрі, дівчина глибоко вдихнула. За її плечима реальний досвід університетської математики, though, life склалася так, що довелося взятися за ганчірку. Але мовчати вона вже не могла.
Вона повертається до тих хлопців, очі в неї крижане спокійні, без краплі страху. Кладучи тряпку, впевнено заходить у переговорку, бере маркер і підходить до дошки, де щойно малювали схеми.
У кімнаті стає так тихо, що чути, як тицяє хвіст на годиннику за спиною. Іванна обводить червоним одну з цифр, дивиться прямо у вічі Тарасу і каже:
Якщо ви збережете маржу на пяти відсотках вся ваша компанія полетить шкереберть в пятницю. Порахуйте краще на сім і дві десятих.
Обидва боси, як укопані, стоять. По обличчях видно одразу зрозуміли, що втрапили. Тарас бігає очима по формулі, на Іванну, на дошку А це ж справжня помилка в розрахунках!
Іванна кладе маркер на стіл, він стукає об деревяний стіл, аж у вухах дзвенить.
Гарного дня, панове. Сподіваюся, школу ви все-таки закінчили, лагідно каже Іванна і просто йде.
Вона навіть не озирається. За дверима залишаються двоє надуті, наче груші, боси, які раптом відчули себе не надто розумними.
І знаєш, чим це закінчилося? Через годину Тарас кидався по офісу, шукав Іванну, щоб попросити її стати старшою аналітикинею, а її вже й слід простив. На ресепшені лише заява на звільнення.
Мораль тут елементарна до неможливості: не оцінюй людину по тому, яку роботу вона виконує. Бо той, хто миє у тебе підлогу, знає, як твій бізнес врятувати.
А от цікаво що б ти зробив/зробила на місці Іванни? Напиши, якщо не лінь! Кажуть, що десь у Європі вона нині вчиться в престижній бізнес-школі й часом, усміхаючись, згадує той день. А у київському офісі давно вже жартують між собою: перед рішенням рахувати двічі чи не залишила випадково Іванна ще одну формулу на дошці?
Є люди, яких непомітно поки вони самі не захочуть бути поміченими. А справжня вартість саме у такій тиші, коли один вірний слова й цифри рух здатен перевернути цілі світи.
