Мої перші стосунки перетворилися для мене на справжній жах. Спочатку здавалося, що я потрапила в казку, де принц на білому коні забере мене у свій замок й ми житимемо довго й щасливо. На жаль до принца мій колишній не дотягував та й з таким характером ніякий би замок не допоміг.
Познайомилися ми з Антоном у соціальній мережі. Він перший привернув до себе увагу, вподобавши усі мої фото. Я зробила те саме у відповідь й ми почали спілкуватися. Антон був старшим від мене на шість років. До нього я не мала серйозних стосунків, тому й не було з чим порівняти. Хлопець видавався мені ідеалом. Він зав про що говорити, як зацікавити співрозмовника та привернути до себе увагу.
Через два місяці спілкування ми нарешті зустрілися. Він був ще кращим від тієї картинки, яку я собі малювала. Вечір ми провели разом. Багато говорили, гуляли й ділилися планами на майбутнє. Антон був галантним кавалером. Приділяв увагу, подавав руку, обіймав за плечі, уважно слухав й не дозволяв собі нічого зайвого.
Перше побачення пройшло просто ідеально. Я була на сьомому небі від щастя й буквально літала в хмарах, чи правильніше сказати у своїх мріях. Ми почали зустрічатися і я з нетерпінням чекала на його прихід. Квіти, подарунки, приємні сюрпризи – Антон відверто балував мене своєю увагою. Чого іще могла бажати дівчина?
Наша ідилія тривала недовго. Через пів року стосунків Антон запропонував з’їхатися. Для мене це була прекрасна можливість перейти на новий рівень стосунків. Я спала й бачила, як ми одружимося й народимо дітей. Оскільки квартира у мене була своя, то Антон переїхав до мене.
Спершу спільний побут нас зблизив. Ми не виходили з дому, насолоджуючись компанією один одного. Коли ця ейфорія минула, довелося повернутися до звичайного життя. Саме тоді й почалися перші проблеми. Антон все частіше почав пізно повертатися додому. Я не хотіла влаштовувати скандалу, адже ми тільки з’їхалися, тому терпляче чекала, коли це закінчиться. Чим більше часу проходило, тим гіршою ставала поведінка Антона.
Свої пізні візити він пояснював тим, що йому не хочеться повертатися у квартиру, яка належить дівчині. Він не відчуває себе тут господарем. Потім почалися претензії стосовно моїх кулінарних здібностей. Не смачно, пересолила, недосолила, пересмажила, недопекла. Я вже втомилася все запам’ятовувати. Й чистоту підтримувати я не вмію. Посуд мию не вчасно, підлогу не мию кожного дня й пил у мене повсюди.
Мені було неприємно слухати усі ці обвинувачення. Крім того, що я не заслуговувала на таке ставлення. Антон жодного разу не допоміг мені з хатніми справами. Єдиним його заняттям було дивитися телевізор й сидіти в телефоні. Але я ж не висловлюю йому свого невдоволення.
Далі тільки гірше. Хлопець перейшов на особистості. Казав, що я не красива, що він зі мною лише із жалості. Ніякий інший чоловік навіть не подивиться в мою сторону і я маю бути вдячною йому за те, що зустрічається зі мною. Моя самооцінка впала до нуля. Я почала вишукувати в собі всі ті недоліки про які говорив Антон й все більше вірила його критиці.
З тієї веселої та життєрадісної Маші нічого не залишилося. Я перестала спілкуватися з друзями, бо хлопець не дозволяв. Після роботи одразу бігла додому, щоб не запізнитися ні на секунду. Антон контролював усе моє життя. Читав мої переписування, перевіряв вхідну пошту, не відпускав мене саму до магазину. Навіть зустріч із рідними стала для мене табу. Я сама не зрозуміла, як втрапила у цю клітку з якої не було виходу.
Ці стосунки стали токсичними, але я продовжувала вірити в те, що Антон дійсно кохання всього мого життя. Можливо саме тому я прожила у цьому пеклі чотири роки. Все змінилося в одну мить. Я не знала, як це сталося й коли на мене надійшла хвилина просвітлення, але мої очі відкрилися. Я поглянула на свого хлопця ніби зі сторони й зрозуміла, що не відчуваю до нього нічого, окрім жалю.
Вперше за останні кілька років я подумала про себе і своє життя й вирішила, що з мене досить. Поки Антон був на роботі я зібрала його речі й залишила на порозі. Щоб він більше не мав доступу до моєї квартири, викликала майстра й змінила замки. На роботі взяла відпустку й поїхала у невеличку подорож.
Попереду не мене чекає нове життя без токсичних відносин і я цьому невимовно рада.
