Мої батьки завжди були для мене прикладом для наслідування. Ще з дитинства я захоплювалася їх стосунками та ставленням один до одного. Тато ніколи не дозволяв собі образити маму ні словом, ні ділом; а мама і собі була відданою дружиною та прекрасною господинею. Жили ми в достатку, адже батьки були заощадливі та ще й примудрялися відкласти якусь копійку на майбутнє.
Відтоді, коли я жила з батьками, минулого багато часу. Зараз мені 32 роки, я вийшла заміж та переїхала жити до чоловіка. У мене прекрасна родина та дітки. У ці вихідні я зібралася провідати батьків. Чоловік мав бути на роботі, діти поїхали до батьків Андрія, тож і я вирішила провідати своїх.
Вперше за все своє життя я почула сварку у домі. Я приїхала власним авто, поставила машину під паркан, а сама пішла до будинку. Ще з передпокою почула як тато кричить мамі, що йде від неї. Зайшовши до кімнати, побачила як мама плаче. Вона була засмучена та глибоко вражена цією заявою від свого чоловіка. І чого це раптом батько вирішив піти? Це запитання не давало мені спокою. Тож я вирішила особисто про все розпитати в нього.
Виявилося, що він втомився для всіх бути добрим та догоджати, хоче пожити для себе.
Треба відати належне матері. Вона не влаштувала істерику, не стала поливати свого чоловіка брудом та розповідати, що почуває від такого його рішення. Спокійно сказала, що приймає його вибір та відпускає. «Бери свої особисті речі та йди куди заманеться. Живи для себе. Те, що ми нажили з тобою у шлюбі залишається в цьому домі. На більше не розраховуй!».
Після цієї сварки тато з’їхав на орендовану квартиру. Самотній, але вільний він почав вибудовувати життя спочатку. Варто сказати, що виходило в нього не дуже. З молодшими жінками стосунки не складалися. Вести господарство та куховарити він теж не добре міг. Його особисті заощадження швидко закінчувалися. Кому потрібен такий чоловік? Виникає питання для чого йому це все було потрібно?
Наближалися різдвяні свята, нам на роботі дали кілька вихідних, тож я вирішила провідати батька. На кухні творився справжній хаос, батько намагався приготувати святкову вечерю. Мабуть, захотілося домашньої маминої їжі. Я уважно дивилася на цього рідного, але водночас зовсім чужого мені чоловіка:
-Тато, навіщо ти так вчинив з мамою?
-Не знаю, доню, як-то кажуть: «Біс в ребро». Сам не радий, що все затіяв.
-То може варто просто перепросити. Піди до мами, попроси вибачення. Я ж бачу, що ви сумуєте один за одним – дала я татові пораду.
На Різдво мама запросила нас до себе в гості. Я розповіла про це батьку. Кращої нагоди помиритися у них не буде. Він прийшов не з пустими руками. Купив мамині улюблені білі троянди. Я краєм ока помітила, що матір зраділа, хоча виду й не подавала. Батька впустила та вислухала. Коли почула його щире каяття, не витримала та дозволила повернутися додому.
Зараз у батьків неначе ще один медовий місяць. Вони ходять на побачення, влаштовують один одному сюрпризи, подорожують. Схоже, що розлучення на певний час пішло їм на користь. Їхнє кохання стало міцнішим.
