Загальний знайомий обмовився мені, чому Іван часто ходить на лікарняний? Я дивилася на нього, та щось змусило змовчати, не признатися, що про таке чую вперше.

Коли подруги жалілися на своїх чоловіків, що вони гуляють, додому приходять тоді, коли їм здумається. Я думала що то не про мене. Що мій Іван такого ніколи не зробить. Адже разом зі мною засуджує поступки такого чоловіка.

В мене він інший. Ми все робимо разом, вихідні плануємо по сімейному, відпочинок також. На роботі Іван не затримується, поспішає додому. Так що впевнена у своєму чоловіку на всі сто відсотків.

Та один випадок переконав мене у зворотному. Все як і раніше, додому вчасно, вихідні разом. Тільки одного разу наш загальний знайомий обмовився мені, чому Іван часто ходить на лікарняний? Я дивилася на нього, та щось змусило змовчати, не признатися, що про таке чую вперше. Як не соромно, але вирішила прослідити за чоловіком. Наш відділ відправили у відпустку на тиждень. Івану не встигла сказати, наразі й не буду. А от прислідити попробую. Хоч і не вірю, що той знайомий говорив про мого чоловіка, та все ж таки сумніви закралися.

Зранку чоловік збирався на роботу повільніше ніж завжди. Та коли вийшов за двері, я пройшла за ним через кілька хвилин. Коли вийшла, побачила, що чоловік пішов в іншу сторону, ніж потрібно йти на роботу. В мене тривогою забилося серце. Дійшли ми до багатоповерхового будинку, Іван зайшов у під’їзд.

Я почала оглядатися, тому що двері закрилися і попасти в середину я не могла. На моє щастя з під’їзду вийшла жінка, і я пройшла всередину. Прислухалася, на якому поверсі зупиниться ліфт і пройшла туди. А от яка квартира, стояла, крутилася, не знала в яку дзвонити. Та несподівано двері однієї із квартир відкрилися. З неї вийшла жінка, а за нею мій чоловік. Він намагався цілувати її, перебивав закрити двері. Я стояла і мовчки дивилася. Для мене то був шок.

Нарешті вони побачили, що не одні на майданчику. Іван злякано поглянув на мене, а потім запитав що я тут роблю?
– А ти? Що ти тут робиш?

Запитанням на запитання говорю я. Він мовчав, а я розвернулася і пішла додому. Весь день плакала, не вірила, що зі мною це сталося. Іван не прийшов увечері додому і наступного дня його не бачила. А сама на роздоріжжі, що мені робити, як бути?

Оцініть статтю
Дюшес
Загальний знайомий обмовився мені, чому Іван часто ходить на лікарняний? Я дивилася на нього, та щось змусило змовчати, не признатися, що про таке чую вперше.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.