Вранці чоловік підійшов до мене і заявив: « Все ж таки потрібно дослухатися лікарів і залишити доньку в лікарні. Ми обов’язково заведемо повноцінну сім’ю, але пізніше. А цей тяг _ар – велика відповідальність для нас».

Від народження у моєї донечки була вада здоров’я. Виносила я її добре. Жодних відхилень не було. Одної ночі у мене відійшли води. Костя відразу повіз мене до пологового.

А там все було надто довго і складно. Кесарів розтин теж робити було не зовсім безпечно. Ще декілька годин я лежала в муках. В донечки сталася сильна гіпоксія, а скоро ми дізналися, які страшні наслідки тих пологів – ДЦП в нашої крихітки.

Лікарі запропонували мені відмовитися від дитини. Нібито в цьому віці я зможу завагітніти і виносити здорового малюка.

Ці новини ранили моє серце. Відразу кинула погляд на чоловіка, та він мовчав. Увечері почула, як він схлипує у ванній кімнаті. А вранці Костя підійшов до мене і заявив: « Все ж таки потрібно дослухатися лікарів і залишити її в лікарні. Ми обов’язково заведемо повноцінну сім’ю, але пізніше. А цей тягар – велика відповідальність для нас».

Я помітила, що чоловік довго наважувався на це рішення.

Та Костянтин і не здогадувався, що я категорично не поділяю його думку. Не в моїх силах покинути рідну дитину.

Чоловік зітхнув і пішов, нічого не говорячи услід. Та мені пощастило, що була підтримка хоча б зі сторони моєї матусі. І ми разом забрали нашу Настусю додому.

Напевно, не важко здогадатися, яким тяжким було наше життя. Щодня я займалася з дівчинкою, консультувалася з десятками лікарів. Інколи надія з’являлася. А інколи сили покидали мене і здавалося, що віра моя нічим не виправдана. Від розчарування я навіть телефонувала Кості і просила про допомогу. Та він вперто ігнорував всі мої звернення.

Одного разу я набрала ванну теплої води, сіла туди, взяла до рук лезо і хотіла покінчити з цим усім. Та як тільки лезо наблизилося до тіла на декілька міліметрів, Настуся закричала голосно і пронизливо.

В момент я ніби отямилася. Сама не очікувала від себе такої слабкості. Пішла взяла донечку на руки, поцілувала і для себе вирішила, що такого більше не повториться.

Хрещена матір Насті, моя подруга, знайшла роботу в Америці і переїхала туди. Швидко вдалося їй налагодити там життя. Тож і нам вона запропонувала переїхати туди.

Там ми невдовзі розпочали лікування. Мама няньчила внучку, а я працювала.

За досить короткий час я зустріла чоловіка, що став мені небайдужим. Він почав приходити до нас у гості, часто балував мою дочку приємними подарунками. Як виявилося, Андрій раніше був одружений, але в шлюбі вони з дружиною не могли мати дітей. Вона почала звинувачувати у цьому чоловіка і скоро їхні стосунки вичерпали себе.

Андрій щиро полюбив мою Анастасію, як і мене. Тож скоро ми одружилися.

Він працював на престижній роботі, а я залишалася вдома. Життя засвітило новими барвами. Особливо було приємно, коли чоловік називав мою донечку «нашою».

Багато сил і грошей ми витратили на лікування доні. Зараз Насті 20 і вона гарна, здорова дівчинка. Зилишилися тільки покульгування на одну ногу. В шлюбі ми народили ще троє діток.

Ми по-справжньому щаслива велика родина. А все завдяки тому, що подолали бажання опустити руки в нелегкий момент.

Оцініть статтю
Дюшес
Вранці чоловік підійшов до мене і заявив: « Все ж таки потрібно дослухатися лікарів і залишити доньку в лікарні. Ми обов’язково заведемо повноцінну сім’ю, але пізніше. А цей тяг _ар – велика відповідальність для нас».
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.