Моя донька наче перемінилась. Ніколи вона такою поступовою не була. А як цей Степан знайшовся, так одразу наче підмінили її. Навіть погодилась на те, що для неї колись було страшним сном — жити в тіснійскіарьирі з свекраси та молодшою сестрою свого чоловіка.
Все пішло шкереберть після того, як наша люба Аліса вийшла заміж за Степана. Він наче здавався дуже хорошим хлопцем, ввічливим, поважливим та дуже люблячим, та от тільки, як то часто буває, після весілля став дуже командувати нашою Алісою.
Ми для Аліси побудували великий просторий будинок, а самі відремонтували будинок моїх батьків в тому ж селі за містом. Будинки буквально на одній вулиці, тому ми б ще й і разом не жили, але і поряд були.
В будинок ми вклали все. Алісі довірили придумати інтер’єр цікавий, бо ж вона змалечку любить передачі про ремонти і вивчилась, в підсумку, на дизайнерку інтер’єрів.
Зробила дуже красивий проєкт. Будинок затишний, але стильний. Мені дуже таке до вподоби. От тільки зятю щось весь час в тому будинку було не так. Вони після весілля жили в будинку Аліси, як і планувалося. І Степан перед весіллям не був проти жити в цьому будинку, а потім йому щось перемкнуло.
Каже, йому до роботи далеко. Тому вони мають переїхати до його батьків у місто. В двокімнатну маленьку квартиру, де живуть його батьки і молодша сестра. А їм де жити? На кухні? Чи як?
А Аліса що зробила? Взяла і погодилась! Я вже багато разів з нею це обговорювала, а вона наче боїться Степану перечити. Я вже підозрюю, що то вона не з власної волі туди їде.
Чому? Тому що вона так реагує, ніби якщо не погодиться, то щось не дуже хороше буде. Та й серце материнське не обманеш. Чую, відчуваю що щось не так. Не такою була моя люба, єдина донечка до весілля. Тим більше, те що до одруження Степан був хорошим, не означає, що це не було все хорошою акторською грою.
Зараз я займаюсь тим, що намагаюсь всяко їх затримати, а доньку врятувати від якогось гуртожитку, де всі одне в одного на голові житимуть. А може й врятувати від чоловіка дecn0m@. Щось таке в ньому потроху проявляється. Але будемо бачити, що буде далі
