Мій чоловік Антон працює в компанії, яка займається підключенням домашнього інтернету. Він прокладає інтернет-кабель та завжди приходить додому брудним. Лише влітку, коли надворі суха погода, Антон більш-менш акуратний, а так наче порося. Дітей у нас немає, але стан одягу Антона після роботи додає мені дуже багато клопоту.
Одного разу я вирішила присвятити день коханому та взяла на роботі два дні відпустки. Я знала, що в Антона на роботі в той день всі мали вихідний, бо в них відбулися якісь кардинальні зміни та на те, щоб налагодити роботу, потрібний був час. Я поспішила поділитися з чоловіком хорошою новиною, але Антон сказав, що саме сьогодні йому потрібно провести інтернет в одну квартиру, яка знаходиться на іншому кінці міста. Дивлячись на погоду я зрозуміла, що сьогодні я знову буду прати. Та найбільше мені було шкода чоловіка, бо йому доведеться мокнути.
Проте Антон повернувся сухий та чистий. Я запідозрила, що щось тут нечисто. Коли чоловік роздягнувся, то я відчула запах жіночих парфумів. Це точно не мої парфуми та не парфуми чоловіка. Запах був приторно-солодкий та я відразу згадала, що в нашої нової сусідки такі парфуми. Нещодавно Марина приходила до нас знайомитися та наполегливо запрошувала нас до себе на чай. Я тоді відразу відмовилася, але Антон вагався.
Мені не давало спокою те, що чоловік повернувся додому охайний. Очевидно, що він або їздив на таксі, що є виключено, бо він вважає це даремним витрачанням грошей. Залишається лише одне пояснення – він не виходив з нашого під’їзду. А тут ще й цей запах. Невже він ходив на чай до Марини?
Антон пішов в душ, а я почала переглядати його речі. В кишені його куртки я помітила жіночий шарф, це він народив смороду в нашій квартирі та був на Марині в день нашого знайомства. Думаю, вона навмисно його поклала в кишеню куртки мого чоловіка. Пазли зійшлися та я пішла до сусідки.
Марина відчинила мені двері та була дуже налякана. На злодію й шапка горить.
– Це твоя річ, – сказала я та кинула шарфом в сусідку.
Марина вже хотіла щось сказати, але я пішла. Коли я повернулася додому, Антон запитав:
– Куди ти ходила?
– Туди само, що й ти.
– Не зрозумів.
– Все ти розумієш, тільки прикидаєшся. В Марини була, віднесла їй шарф, який “заполонив своїм ароматом” усю нашу квартиру. Напевно, вона тобі його подарувала після того, як ти заходив до неї на чай.
Антон замовк та опустив голову. А я продовжила:
– Завтра підемо подавати заяву на розлучення.
Чоловік почав виправдовуватися. Казав, що у них нічого не було, що я найкраща та єдина жінка в його житті та ще багато брехні понавигадував. Я не хотіла нічого чути. Мені не потрібний чоловік, який може повестися на нову сусідку та здатний мене обманювати.
