Мене звати Сніжана. В дитинстві я була дуже скромною та тихою дівчиною, так мене виховали. В школі мій характер не сильно змінився. Через мою сором’язливість я не отримувала хороших оцінок та мене часто дражнили. Мені, звичайно, хотілося якось проявити себе, але я дуже боялася виступати на публіці. Я не ходила ні на які гуртки, взагалі боялася знайомитися з новими дітьми.
Згодом ми закінчили школу та наші дороги розійшлися. Після того всі дізналися про мою таємницю. Мій коханий француз покликав мене заміж. Всі відразу почали мене розпитувати як ми познайомились. Колишні однокласниці аж захлиналися від заздрості.
Ми з Марселем довго листувалися. Змалечку я була закритою дитиною, жила у своїх мріях. Доля нагородила мене знайомством з моїм коханим та удача посміхнулася мені.
Марсель прилетів до мене улітку, я познайомила його зі своїми батьками, ми відгуляли невеличке весілля та я переїхала жити в іншу країну.
Ніколи не забуду якими очима дивилися на Марселя усі мої однокласниці. А там було на що дивитися: високий, блакитноокий красень, в стильному одязі, з ароматом дорогих парфумів та білосніжною посмішкою. Дівчата, які в школі вважалися першими красунями не могли похизуватися такими кавалерами.
Коли я приїхала у Францію, усі родичі та знайомі Марселя почали цікавитися українською кухнею та дуже просили, щоб я зварила їм борщ. Як же вони наминали за обидві щоки та розхвалювали мої кулінарні таланти. Потім про мене розповіли одному шеф-повару та він захотів працювати зі мною.
Тепер я успішна, багата та кохана. У нас з чоловіком народився син та Марсель нас обох дуже любить.
Добре, що я вірила в здійснення своїх мрій та ризикнула поїхати в іншу країну разом зі своїм коханим. Цей ризик був виправданий та тепер я живу наче в казці.
