Одного разу нас запросили на день народження до подруги моєї дружини. Мені там буде не цікаво, подумав я. Але Анна умовляла мене піти, через те, що там будуть усі з чоловіками. І їй незручно піти одній.
Коли ми прийшли в ресторан, там зібралися майже всі гості. Нас посадили поруч з одною парою. Привернуло нашу увагу те, що вони постійно перемовлялися. При чому після чергової чарки розмови їхні становилися все голосніші. З їхньої перепалки ми зрозуміли, що ця подружня пара збирається розлучитися, і наразі при гостях подруги, намагаються ділити своє майно.
Жінка говорила, що вона має право на квартиру, машину, меблі, техніку і взагалі вона повинна залишитися жити в тій квартирі. Що то все куплено, коли вони жили разом. Чоловік своєю чергою говорив, що кошти заробляв він, і покупки робив також він, поки дружина їздила відпочивати також за його гроші. Слухати нам їх було неприємно. Чому люди такі невгамовні. Прийшли в культурний заклад, а поводяться неначе на базарі. Про це їм сказав чоловік, який сидів поруч з ними з другої сторони. Пара, яка тільки що сварилися між собою, повернулися до того чоловіка, і у два голоси почали кричати. Щоб той чоловік не мішався до їхньої розмови, тому що то не його діло. Вони самі знають де і як потрібно розмовляти.
Всі гості неприємно вражені. Тому, щоб точно не зіпсували свято, подруга, в якої день народження, попросила сварливу пару піти з нею. Вони вийшли на вулицю. Що вона говорила їм, невідомо. Але назад вони більше не повернулися. Подруга вибачилася за грубість знайомих, і свято продовжилося. Далі було весело, мені сподобалося, я дякував Анні, що умовила мене піти.
Коли ми з дружиною прийшли додому, обговорюючи ту подію, прийшли до висновку. В нашому суспільстві грубих людей вистачає. Від них нікуди не дітися. Але як неприємно дивитися на таке зі сторони. І звичайно обов’язково знайдеться той, хто поставить їх на місце.
