Усі пють, пють, пляшок повно, а їжі зовсім немає.
У хаті знову гості. Гості бували в них майже завжди.
Усі пють, пють, пляшок повно, а їжі зовсім немає. Хоча б шматочок хліба знайти а на столі лише окурки й порожня консервна банка, Лесь уважно оглянув стіл, але нічого їстівного не знайшов.
Гаразд, мамо, я йду, сказав хлопчик і повіл почав вдягати свої прорвані черевики.
Він ще сподівався, що мати його зупинить і скаже:
Куди ж ти, сину, голодний, а на вулиці холодно. Сиди вдома. Зараз зварю каші, випроводжу гостей і помию підлогу.
Він завжди чекав ласкавого слова від матері, але вона не любила говорити ніжно. Її слова були наче терни, від яких Лесю кортіло згорнутися й сховатися.
Цього разу він вирішив піти назавжди. Лесю було шість років, і він почувався досить дорослим. Спочатку треба знайти гроші та купити булочку, може, навіть дві Шлунок бурчав і вимагав їжі.
Як здобути гроші, Лесь не знав, але, проходячи повз кіоски, побачив у снігу порожню пляшку. Він згадав, що пляшки можна здати й отримати за них гроші. Хлопчик поклав пляшку в кишеню, потім знайшов зімятий пакет біля зупинки. Ще півдня він збирав пляшки.
У пакеті вже було багато, вони весело брязкали. Лесь уявляв, як купить мяку, пахучу булочку з маком чи родзинками, а може, навіть із варенням. Але потім подумав, що булочка з варенням може коштувати дорожче, і вирішив пошукати ще.
Він заблукав біля вокзалу. На пероні, де чоловіки чекали електричку й пили пиво, Лесь поставив важкий пакет біля кіоску, а сам побіг за щойно кинутою пляшкою. Поки він біг, якийсь брудний і злий чоловік забрав його пляшки. Лесь попросив віддати, але той так грізно на нього подивився, що хлопець мусив розвернутися й піти.
Мрія про булочку розвіялася, як марево.
Збирати пляшки нелегка справа, подумав Лесь і знову пішов сніжними вулицями.
Сніг був мокрий і липкий. Ноги мерзли й боліли. Уже зовсім стемніло. Він не памятав, як опинився в підїзді, але, притулившись до батареї, заснув теплим сном.
Прокинувшись, подумав, що щ
Всі п’ють, п’ють, повно пляшок, а їж зовсім немає.
