Коли жінка виходить заміж за чоловіка, то в комплекті з ним йдуть усі його родичі. Я раніше не надавала значення цій фразі та думала, що мене це не торкнеться. Але ніколи не кажи ніколи.
З Анатолієм ми познайомилися на третьому курсі університету. Увесь час навчалися поряд та тільки згодом помітили один одного. Ми щиро дивувалися як таке могло статися. Відразу почали зустрічатися та всі вважали нас ідеальною парою. Андрій народився у невеликому селі, де проживає дуже багато його родичів.
Після одруження ми залишилися проживати в моїй квартирі, яка дісталася мені у спадок від бабусі. Квартира в чудовому районі столиці нашої країни. Ми зробили ремонт. Після закінчення університету ми влаштувалися працювати на роботу в дуже престижну компанію, мої батьки постаралися. Ми часто бачимося з коханим, але це не впливає на наші стосунки, ми й надалі ставимося один до одного з ніжністю та любов’ю.
Моя квартира дозволяла зробити перепланування та ми об’єднали вітальню з кухнею. Кімната, яка менша, стала нам спальнею, ще маємо балкон та підвал. Я дуже задоволена тим, як у нас все вийшло.
Та все було б чудово, якби не родичі Анатолія, які постійно у нас гостюють. То дядько приїде, бо йому потрібно пройти обстеження в лікарні та живе у нас місяць, то тітка приїде робити якісь документи, то племінник, який зібрався вступати до університету. Нікому й на думку не спадає, що вони нам можуть заважати.
Не квартира, а якийсь прохідний двір. Прокидаєшся зранку попити кави, а там дядько Анатолія ходить в одних трусах чи племінник відсипається після чергової нічної гулянки.
Нещодавно ми зібралися на море, так довелося скасувати поїздку через тітку мого чоловіка. Не хотілося передавати їй ключі через сторонніх людей.
А коли хтось із родичів Анатолія приїжджав до нас зі своїми дітьми, то нам доводилося на деякий час віддавати їм свою кімнату, бо ж дітям потрібно добре виспатися, а на кухні спати не дуже зручно. Там стоїть розкладний диван. Крім того, вони ні копійки не дали на харчові продукти.
В питаннях гігієни у мене з родичами чоловіка є суттєві розбіжності. По-перше, вони ніколи за собою не прибирають, по-друге, не спускають воду в унітазі. Певно, у них в селі немає такого туалету та вони не вміють ним користуватися. Мені навіть бридко після них заходити в туалет чи ванну. Вони залишають за собою страшенний безлад. Я і кухарка, і прибиральниця.
Мені все це почало набридати та я сказала Анатолію, що так не може тривати вічно. Коли я завагітнію та тоді дитині буде потрібний спокій. Тоді наша квартира перестане бути притулком для його багаточисленних родичів.
Мої слова виявилися пророчими та невдовзі я завагітніла. Поспішили поділитися цією новиною зі своїм коханим. Анатолій відразу сказав родичам, що віднині вони не можуть приїжджати до нас та жити стільки, скільки їм заманеться. І що тут почалося…
Всі родичі з боку чоловіка почали звинувачувати мене у тому, що я забираю у них Анатолія та навмисно завагітніла, щоб їм насолити. А вони вже й спланували вступ племінниці чоловіка до університету та що вона увесь час поки буде навчатися житиме у нас. Тільки ось чомусь ніхто й не подумав запитати нашої думки.
Батьки критикували Анатолія, звинувачували в тому, що він чинить негідно, що в його родині всі один одному допомагають, а він став дуже зарозумілим після того, коли переїхав у столицю.
В мою адресу посипалися звинувачення з приводу того, що я не дуже добра господиня та що смію встановлювати правила у своєму домі.
Як знайти вихід із цієї ситуації таким чином, щоб зберегти хороші стосунки з родичами, водночас відстоявши свої інтереси?
