У жовтні моя рідна сестра виходила заміж. Весілля робили багате. Батьки нареченого були набагато заможніші, ніж ми, тому більшу частину витрат вони взяли на себе. Все було на найвищому рівні. По-багатому, але зі смаком. Святкування було просто шикарним. Молодята вирішили влаштувати виїзну церемонію в парку. Сестра виглядала дуже щасливою. Але все поміняла одна мить…
Коли відбулася церемонія, молодята приймали вітання від гостей, які задаровували їх подарунками. І тут, серед майже ста людей, сестра помітила свого колишнього хлопця. Її нареченим мав бути він, але склалися непередбачувані обставини, і його забрали на службу Через два місяці після цього додому прийшов лист, що він знаходиться в списку тих, хто зник. Два роки сестра нікого навіть на крок не підпускала до себе, все плакала та ніяк не могла отямитися від горя. Вона довгий час намагалася почати нове життя, забути все ніби страшний сон. А тоді зустріла Івана. Але не минало жодного дня, щоб вона не згадувала про Павла. Навіть в день весілля, одягаючи плаття, вона плакала. А потім сказала: “Моя доля мала бути іншою. Чому все так? Не з Іваном я мріяла пов’язати своє життя…не з Іваном, сестро…”
Сльози котилися по її щоках, а я нічим не могла зарадити. Така вже жіноча доля.
Ми з сестрою одразу помітили Павла серед людей. Я бачила, як вона змінилася на обличчі. Я тільки прошепотіла: “Тримайся”. Тільки всі сіли за свої місця, сестра побігла до вбиральні, а я кинулася за нею. Вона довго плакала та не могла стримати сліз. Довелось знову її фарбувати. І коли ми вже вирішили повертатися до гостей за стіл, прямо при виході зустріли Павла. Сестра попросила залишити їх наодинці…
Я ж повернулась до гостей. Всі стали розважатися, навіть особливо не помічаючи відсутність сестри. І тільки її наречений нервово оглядався навколо. Минуло пів години, а її все не було. Я й сама почала хвилюватися. Пішла до вбиральні, щоб поговорити з сестрою, але замість неї помітила на підлозі лише фату та букет.
Вони втекли. Я так боялась цього, але з іншого боку раділа, що через стільки років очікувань та страждань моя сестра знову щаслива. По-справжньому. Я заховала фату, а сама, не подаючи жодного виду, повернулася до гостей. І коли всі метушилися та шукали наречену, я мовчки споглядала. Адже знала, що зараз у неї точно все чудово. Весілля, ясна річ, зіпсувалося. Зате сестра залишилася з тим, кого справді кохало її серце.
