По сусідству з нами живе тьотя Валя. Жіночка вона хороша, добра. От і підкидають їй на подвір’я то собак, то котів. Весною йде тьотя Валя назустріч мені, говорить, чи не треба тобі собачку. За зиму прийшли до неї чотири собачки маленькі. Видно хтось викинув їх на мороз. І якраз біля подвір’я тьоті Валі.
Одного дня один собачка зайшов до неї, на другий день другий, і так чотири дні. Жінка жаліє їх, нагодувала, послала в сараї сіна, і закрила там, щоб тепліше. За зиму на хороших харчах собачки виросли, стали гарними, шерсть так і переливається. Дворняжки, але розумні. От тьотя Валя і шукає для них господарів. Для неї, говорить забагато. Крім них є вірний пес Джек. Місяць мене не було вдома. Коли приїхав, запитав у мами, що там Тьотя Валя, роздала собачок. Мама ствердно кивнула головою. Всіх чотирьох забрали по господарствах. Наразі приходять до неї дякують. Гостинці несуть.
Останнього Рижика забрали до будинку, де є малі діти. Вони не нарадуються, який розумний Рижик. Алінка, якій три роки, від собачки не відходить. Недавно в них трапився переполох. Зникла дівчинка. П’ять хвилин тому була, наразі не можуть знайти. Тато і мама шукали по вулицях, що поруч, гукали на городі. Не озивається мала. У мами істерика. Як так, куди зникла? Старший братик Алінки, Микита згадав, що в будинку залишився Рижик. Він побіг до будинку, повів собаку за собою. Мама дала понюхати Рижику кофточку дівчинки. Всі стояли напружені, чекали що буде далі.
Рижик повернувся і побіг зовсім в інший бік від того, де шукали дівчинку. Поруч із собакою біг Микита. Нарешті всі, хто залишився, оговталися і також поспішили за ними.
Рижик привів їх до річки. На березі у траві мирно спала Алінка. Дівчинка мило усміхалася уві сні, що всі замовкли.
Мама бережно взяла дівчинку на руки й понесла додому.
Від тих пір Рижик став повноправним членом родини. Йому дозволялося заходити в будинок, а ночами спати біля ліжечка Алінки. Тьотя Валя дізналася про цей випадок тільки тоді, коли вся родина прийшла до неї з великою сумкою гостинців. Там була ковбаса, кава, печиво, великий пакет цукерок, і ще апельсини, які тьотя Валя так любила. Батьки Алінки й Микитки дякували жінці, що подарувала їм такого розумного собачку. Той випадок ще довго згадували на селі. Коли Алінка підросла, і пішла до школи, Рижик, проводжав її.
