Сергійком мав страшну хворобу ще з дитинства. Батьки не втомлювалися возити його по лікарях, санаторіям, курортам, спеціалізованим центрам. Скільки сил пішло на спасіння сина.
Не важко здогадатися й які великі суми фігурують, коли мова йдеться про таке серйозне лікування. Кошти, які виплачували по інвалідності також були задіяні. А разом з ними і зарплатня Миколи.
Та спільними зусиллями сім’я змогла поставити на ноги хлопчика. Він гарно закінчив школу, а потім і кулінарний коледж. Ще з дитинства хотілося йому бути кондитером.
Сім’я Ольги та Миколи жила не бідно, але й не заможно. Гроші додому приносив лише чоловік, а Оля вже вдома поралася, доглядала діток. Особливо багато уваги потребував у свій час Сергійко.
Та син швидко забув про те неоціненне добро, що зробили для нього батьки. Забув всю ту працю, яку ми вклали в нього. Тому одного разу випалив, що матір з батьком забрали його пенсію. Він не розумів, що сім’я потребує додаткової фінансової допомоги. Тепер, коли він може сам існувати, гарно ходити, дорікає нам за гроші, що виплачуються на нього.
Я ж намагалася донести Сергієві, що він живе за наш рахунок, їсть нашу їжу, користується всім у квартирі. До того ж комунальні послуги нині багато коштують. На що він відповів мені, що його годують у коледжі, а одяг ми купуємо йому не такий крутий, як він хоче.
Зараз наймолодша донечка потребує нову зимову курточку, бо минулорічна порвалась, та де взяти на це кошти – ми не знаємо. Надія була на пенсію сина, та тепер ми не насмілимося взяти звідти хоч щось. Не знаю, як так вийшло і що ми упустили у вихованні, та тепер потерпаємо від того, що рідний син не бажає допомогти батькам, коли їм дійсно потрібна підтримка.
Перед сном я часто прокручую різні думки в голові. І ось минулої ночі знову думала, де ж ми схибили? Всю душу віддала на спасіння Сергія, молилась за нього, не спала ночами, не додавала належної уваги іншим діткам, а тепер він ось так вчиняє з рідними.
