Ваня був поруч скільки себе пам’ятаю. Ми дружили ще з дитячого садка, потім сиділа за однією партою й навіть вступили до одного університету. Я підозрювала, що хлопець відчуває до мене далеко не дружні почуття, але оскільки Ваня ніколи не зізнався мені в коханні, вирішила, що це просто здогадки.
Хлопець спокійно сприймав мої стосунки з іншими хлопцями й завжди був у ролі «жилетки», в яку можна поплакати після чергового розчарування в обранцеві. Вислухає, погладить по голівці й тихим своїм голоском скаже, що все в мене буде добре. Думаю, що Ваня був би зразковим хлопцем й ніколи б мене не образив. Якби я захотіла, то достатньо було одного слова, щоб ми почали зустрічатися, але проблема в тому, що мене дратувала ця непевність та несміливість Вані.
Інший на його б місці уже давно взяв би в обійми й не випускав, а цей мовчить й терпить. Не чоловік, а, вибачте на слові, ганчірка. Тож якби мені не хотілося відчути себе героїнею фільму, якій зізнаються в палкому коханні й викрадають на інший кінець світу, цього не сталося. Навіть коли я повідомила, що зустріла хлопця з яким хотіла б провести решту життя, Ваня не зірвався. Привітав мене швидко й поспішив на вихід, як мені здалося – плакати.
Кирило був геть інший. Цьому впевненості не бракувало, навіть навпаки. Хлопець був такий наглючий та самозакоханий, що буквально збив мене наповал. Наші стосунки були схожі на пристрасне танго, в якому обоє змагалися за главенство. Бурхливі ночі, несамовиті ранки – мені подобалася ця енергія, яка вирувала між нами, але було одне «але». Кирило страшний нечупара. Після кожного його візиту, мені доводилося кілька днів прибирати у квартирі. Він навіть якось примудрявся заляпувати штори, коли їв.
Втомившись від ганчірки та віника я вперше запропонувала поїхати до нього. Кирило був спокійний й повернув в інший бік. Через кілька хвилин ми підіймалися до квартири хлопця. Я очікувала побачити там справжній свинарник, але була приємно вражена порядком та чистотою.
-Ого! То ти, виявляється, можеш бути чепурун? – хотіла я зробити комплімент.
-Ну ти й смішна! Це все мама. Вона ніяк не може змиритися, що я вже дорослий та живу окремо. От і приходить тричі на тиждень, щоб навести всюди лад.
-Зрозуміло! Ти знаєш, на жаль, я не зможу залишитися. Я геть забулася, що не полила вдома квіти, тож треба бігти. Бувай та передавай привіт мамі!
Так швидко я ще не бігала. Після того з Кирилом порвала швидко, коли ж він хотів дізнатися причину, сказала, що не хочу обманювати й кохаю іншого. Найкращий варіант з усіх. Не могла ж я мамцюну сказати, що він матусин синок. Такі подібних звинувачень не сприймають. Може варто ще раз переглянути кандидатуру Вані?
